Комітет з питань верховенства права та правосуддя рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення зміни до деяких законів України щодо виконання судових рішень

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №2399) спрямований на забезпечення повного виконання зобов'язань держави за пілотним рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"

.

Законопроектом пропонується внести зміни до законів "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Зазначеними змінами, зокрема, вирішується питання щодо поетапного погашення заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава, а також узгоджуються між собою положення названих законів.

Під час обговорення члени Комітету наголошували, що у Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду та Вищого господарського суду зміст проекту зауважень та пропозицій не викликав.

Водночас, парламентарії зазначали, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ підтримав даний законопроект з урахуванням деяких зауважень та поправок. Зокрема, за висновком цього суду, суперечливим є зміст абзацу п'ятого пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким в редакції проекту встановлено випадки, коли рішення суду про стягнення коштів та виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є суб'єкти, визначені частиною першою статті 2 Закону, вважаються виконаними. Цей абзац не відповідає правилам виконання судових рішень. Так, у випадку, якщо особа звернулася з вимогою про стягнення коштів у порушення строків, встановлених абзацами другим і третім цього пункту, вона втрачає право на вищезазначене стягнення, однак такі рішення не можуть вважатися виконаними, оскільки у цьому випадку вони фактично не є такими, а особа, на чию користь вони постановлені, залишається потенційним заявником до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення її права на виконання рішення протягом розумного строку.

Народні депутати звертали увагу на те, що Інститут законодавства Верховної Ради зауважує, що строк подання до органу державної виконавчої служби виконавчих документів про стягнення коштів за відповідними рішеннями суду, винесеними до набрання чинності цим Законом, протягом трьох місяців з дня набрання чинності пунктом 3 розділу ІІ Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є надто стислим з огляду на можливі об'єктивні перешкоди у поданні документів для виконання (тривале перебування стягувача на лікуванні, у закордонному відрядженні тощо).

Також парламентарії звертали увагу на те, що Національна академія правових наук загалом оцінюючи позитивно положення проекту, які є доцільними, не вбачає правильним і потрібним запровадження черговості погашення заборгованості. Зокрема, не визначено критерій, за яким заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з пенсійними та соціальними виплатами, віднесено до другої черги, а також не встановлено термін, коли буде визначатися черговість погашення заборгованості (місяць, квартал, півріччя, рік).

Крім того, на засіданні зазначалося, що запропоновані зміни надають можливість узгодження законодавства України щодо виконання судових рішень та вирішення проблемних питань невиконання рішень суду, за виконання яких відповідальність несе держава, в контексті зобов'язань України перед європейською спільнотою і міжнародних стандартів виконавчого провадження.

На думку народних депутатів, зауваження відповідних органів заслуговують на увагу та у разі прийняття даного законопроекту в першому читанні за основу слушні із цих положень можуть бути враховані при доопрацюванні його до другого читання.

ПРОЕКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

ЮМ. АЗАРОВ

“     ”                     2013 р.

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законів України
щодо виконання судових рішень
_____________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19—20, ст. 142; 2012 р., № 32—33, ст. 413, із змінами, внесеними законами України від 12 квітня 2012 року № 4650-VІ і від 2 жовтня 2012 року № 5411-VI):

1) частину другу статті 3 викласти у такій редакції:

“2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.”;

2) частину другу статті 28 після слів “і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону” доповнити словами “, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”;

3) частину першу статті 37 доповнити пунктом 18 такого змісту:

“18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.”;

4) у статті 39:

друге речення частини першої викласти у такій редакції: “Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1—17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстав, передбачених пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, — в день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.”;

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

“пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, — до надходження повідомлення від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.”;

5) у частинах четвертій та сьомій статті 45 слова “Державним казначейством України” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики”.

2. У Законі України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”:

1) у статті 4:

частину третю після слова і цифр “пунктів 2—4” доповнити цифрою “, 9”;

у частинах четвертій і п’ятій слова “Державної виконавчої служби України” замінити словами “органу державної виконавчої служби”;

2) у частинах третій і четвертій статті 5 слова “Державної виконавчої служби України” замінити словами “органу державної виконавчої служби”;

3) у розділі ІІ “Прикінцеві положення”:

назву розділу викласти у такій редакції:

“Розділ ІІ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ”;

доповнити розділ пунктом 3 такого змісту:

“3. Невиплачені кошти за рішенням суду, винесеним на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом, визнаються заборгованістю, якщо виконавчий документ, виданий для виконання зазначеного рішення, або рішення суду, яке набрало законної сили, було подано в порядку, визначеному абзацами другим і третім цього пункту, або виконавчий документ перебуває на день набрання чинності цим Законом на виконанні в органах державної виконавчої служби. Такі рішення суду та виконавчі документи не підлягають примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, яке набрало законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, які винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, які винесені за результатами розгляду звернення осіб у межах строку позовної давності, встановленого абзацом четвертим цього пункту, подаються до органу державної виконавчої служби протягом одного місяця з дня набрання законної сили зазначеними рішеннями суду.

Строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення коштів, підставами для яких є правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом, до визначених частиною першою статті 2 цього Закону суб’єктів становить шість місяців з дня набрання чинності цим пунктом, але не більше загального строку позовної давності, встановленого для цих правовідносин.

Рішення суду про стягнення коштів та виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, які не було подано в строк, установлений абзацами другим і третім цього пункту, вважаються виконаними.

Заборгованість погашається поетапно починаючи з 2014 року в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов’язаними з трудовими правовідносинами, пенсійними та соціальними виплатами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Розмір бюджетних асигнувань на погашення заборгованості  визначається Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.”;

4) у тексті Закону слова “Державна казначейська служба України” в усіх відмінках замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів” у відповідному відмінку.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінетові Міністрів України:

забезпечити проведення протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом інвентаризації заборгованості з виплат за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою та які було винесено на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом;

привести протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

              Голова
Верховної Ради України

джерело