ЗВЕРНЕННЯ. В НАБУ. ОТРЕДАКТИРОВАНО И ОТПРАВЛЕНО

ЗВЕРНЕННЯ.  В  НАБУ чорнобильців Черкащини.

ОБРАЩЕНИЕ ОТРЕДАКТИРОВАНО  И ОТПРАВЛЕНО  СЕГОДНЯШИМ ЧИСЛОМ  ПО   АДРЕСУ. Большая  благодарность редакторам.

                                Директору НАБУ Ситніку А.С.

                                  03035,

                                 м. Київ,

                                вул. Василя Сурикова, 3

                                e-mail: info@nabu.gov.ua

                       ЗВЕРНЕННЯ.

Шановний Артеме Сергійовичу!

До вас звертається рада Черкаської обласної громадської організації ліквідаторів інвалідів аварії на ЧАЄС  (ЧОГОЛІ ) «Чорнобильський набат»  від імені  ліквідаторів інвалідів,  які отримують мінімальні пенсії в   області.

 Справа в тому,що  в 2011 році,  Кабінетом Міністрів України  було прийнята  злочинна, античорнобильська   постанова  № 1210  від 23.11.2011 року,  яка порушила  права  не тільки  ліквідаторів інвалідів  області  а і всієї України. 

При прийнятті  цієї постанови  було порушено низку  статей конституції України, це було зроблено на догоду і при лобіюванні  однієї організації, а саме Союз Чорнобиль України, кришуванням котрої    займався колишній голова РНБО Клюєв.

  ПОСТАНОВОЮ  ПОРУШЕНО  КОНСТИТУЦІЮ  УКРАЇНИ:   

Стаття 113 Конституції України, якою встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України;

 Стаття 116 Конституції України, якою встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і Законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

 Стаття 1 Конституції України, якою встановлено, що Україна є соціальною і правовою Державою;

Стаття 3 Конституції України, якою встановлено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є ГОЛОВНИМ ОБОВ’ЯЗКОМ Держави;

Стаття 6 Конституції України, якою встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; Стаття 8 Конституції України, якою встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;

Стаття 16 Конституції України, якою встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави;

Стаття 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України;

Стаття 21 Конституції України, якою встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;

Стаття 22 Конституції України, якою встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

 Стаття 24 Конституції України, якою встановлено, що громадяни є рівними перед Законом;

Крім цього, постанова Кабінету Міністрів України  від 23 жовтня 2011 року №1210 пролобійована центральною радою  Союз Чорнобиль України, колишнім віце прем'єр- міністром України Тігипко, секретарем  РНБО Клюевим, чиновниками Пенсійного Фонду України і міністерством соціальної політики України, і вносить соціальну напругу не тільки в чорнобильське середовище, але і збуджує  населення України.

Так, за роботу, в так званій зоні радіаційного зараження, протягом  1-5 днів, деякі ліквідатори 3-ої  групи інвалідності , отримують пенсії понад 10000 гривень.

Ті, хто,  преребував  на  ліквідації аварії на ЧАЕС до  180  діб і   пропрацював  і на виробництві чи в  колгоспі, простий робітник, лікар в сфері охорони здоров'я, учитель в школі, маючи стаж 30-40 років, або більше, отримують пенсію  2 410гривень.

  Хіба  це  припустимо?

 3 (три ) дні  роботи   на ліквідації  аварії,  і  30 років роботи   на виробництві.

 Стаття 50 Конституції України, якою встановлено, що кожен громадянин має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування, завданої порушенням цього права, шкоди;

 Сам підхід до розробки та впровадження постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 був розрахований, на виконання ч. 1 ст. 54 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, що дало переваги, визначеної касти чорнобильців, яка налічує близько 9000 осіб.

Стаття 56 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади;

 У той же час, близько 33000 осіб, змушені проживати в злиднях, на мінімальні пенсії.

Хоча колишній віце-прем'єр-міністр, міністр Мінсоцполітики   Кабінету міністрів Януковича, С.Л.Тігіпко, на зустрічах з чорнобильцями Луганська, тричі висував  пропозиції виплачувати пенсії за ч. 4 ст. 54 «чорнобильського закону»

Але була отримана категорична відповідь, від керівництва  СЧУ «…зрівнялівки не буде, тільки по заробітній платі  в  зоні  ЧАЕС», 

 Всі ці відеозвіти при бажанні можна побачити   на чорнобильських сайтах; http://chornobylnabat.blogspot.com/2015/12/blog-post_55.html#more

та  

  https://www.youtube.com/watch?v=lLBWHUZ0oho

Крім того, ще один соціальний аспект випливає із даної постанови ─ всі ми на жаль, смертні.

Вдова, так званого «максимальщика», після його смерті, не дай Боже, отримуватиме  50% від суми розрахункової пенсії чоловіка-чорнобильця, а це становитиме близько 8000 гр..

У той же час, ліквідатор 1 групи інвалідності  залишається на мінімальній пенсії – 3400гривень, тому що обмежений відсотками   згаданої  постанови : 1група - 285%, 2група - 255%, 3 група - 225% від прожиткового мінімуму і його вдова, не отримує нічого, або в крайньому випадку, якщо не працює, то 50% від його пенсії.

Виходить, що люди, які не мають відношення до ліквідації аварії і які не бачили в очі радіоактивну зону, соціально захищені більше  від ліквідаторів, евакуйованих і переселених із зони обов'язкового відселення.

Стаття 124  Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття129 Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

 Ця  Постанова порушила принцип рівності судових рішень.

Так судові рішення не нараховують пенсію,  а  зобов'язують державу  виконувати закон і виплачувати пенсії за ч.4, ст. 54. Закону України 796-ХІІ.

Органи виконавчої   влади  не  беруть дані рішення до уваги  і  саботують  їх  виконання.

В той же час, рішення судів до 2008  року,  по збільшенню заробітної плати на виробництві за місцем основної роботи, під час перебування на ліквідації аварії на ЧАЕС, що включають в себе  роботу у вихідні та святкові дні, та  збільшення робочого дня до 18 годин, що сприяє збільшенню пенсій, виконуються досі   без  суперечень.

Це і є  соціальна  справедливість по  українськи.

Бажаючі можуть ознайомитися з документами Міністерства соціальної політики України про динаміку пенсійних виплат.

Як би, Союз Чорнобиль України    та  колишниї віце -прем'єр Тігіпко С.Л., секретар  РНБО Клюев, чиновники ПФУ і міністерства соціальної політики України,   не  пролобіювали це, на свою користь, то всі  категорії були б задоволені.

Колишня влада не бажаючи покращувати соціальні стандарти чорнобильців, змушувала нас виходити на акції протесту 4-5 разів на рік. Те ж саме, але ще з більшим успіхом за урізання чорнобильських стандартів, узялися чиновники Міністерства соціальної політики України в теперішній час.

Генеральна прокуратура не реагує на звернення чорнобильців, на правове свавілля при порушенні Конституції і Законів України. 

Своїми рішеннями Конституційний Суд України  від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 підтвердив законність вимог чорнобильців, що потім підтвердилося в рішеннях національних судів при зверненні інвалідів-чорнобильців по захисту своїх конституційних прав.

Чорнобильська громадськість готова до конструктивного діалогу,  який     розпочався,   але  з  причин незгідності Союз Чорнобиль України,  не закінчився.

Незважаючи на Майдан,Революцію Гідності, в яких активну участь брали  чорнобильці і вимог Майдану, міністерство соціальної політики України все ще не бажає прислухатися до голосу розуму і виконати напрацьовані спільно з уповноваженими представниками чорнобильських організацій умови знайденого компромісу - поетапне підвищення мінімальних чорнобильських пенсій згідно протоколів.

Все це  створює   соціальну напругу   в чорнобильському середовищі  і населення    України   в цілому.

Ми вибачаємо  в цих діях посадовців Кабінету Міністрів України  і міністерства соціальної політики України  ознаки корупції і просимо перевірити ці факти.

Враховуючи бездіяльність виконавчої, законодавчої та президентської гілок влади, щодо відновлення прав постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на державні соціальні гарантії, зокрема пенсії по інвалідності, грубо порушені попередньою владою і не відновлені,   ТЕПЕРІШНЬОЮ.

Стаття 68 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися  Конституції та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;

Ця постанова порушила -  права осіб з маленькою зарплатою на виробництві з числа  ліквідаторів,  евакуйованих  і відселених  із  зони обов'язкового відселення лікарів, вчителів, колгоспників, робітників і солдатів строкової служби, що згодом стали інвалідами-ліквідаторами аварії на ЧАЕС, хоча держава гарантувала їм соціальні стандарти – ч.4 ст. 54 Закону України  № 796-ХІІ  –6-8-10 пенсій за  віком (яка дорівнює прожитковому мінімуму

2. ПОСТАНОВОЮ ПОРУШЕНО ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ»

П. 1.2 частини 1 статті 2 Закону встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать виконання Конституції і Законів України та вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

П. 1.1 статті 3 Закону встановлено, що діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності і відповідальності. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України;

 П.1.2 статті 4 Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими Законами України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими Законами України.

Тож не може Кабінет Міністрів України керуватися постановами, які  погіршують  соціальні гарантії людей.

3. ПОСТАНОВОЮ ПОРУШЕНО ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО СТАТУС І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ»: 796-ХІІ-  П.11 Постанови встановлений мінімальний розмір пенсій для інвалідів Чорнобиля, який НЕ ВІДПОВІДАЄ ст. 54 Закону 796-ХІІ.

Люди, що виконували одну і ту ж саму роботу в один і той же самий час в одному й тому ж самому місці на ліквідації Чорнобильської аварії, зіткнулися з соціальною несправедливістю і стали отримувати різні пенсії, нібито зарплата на виробництві мала якесь значення при виконанні їх завдань в момент ліквідації аварії, хоча вони були направлені згідно наказів підприємств і призовів через військові комісаріати.

 П.13. Постанови, встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка НЕ ВІДПОВІДАЄ ст. 50.51Закону України  796-ХІІ.

 П.14. Постанови встановлена щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка НЕ ВІДПОВІДАЄ ст.52. Закону України 796-ХІІ;

 Статтею 13 Закону встановлено, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується її відшкодувати за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, втрату годувальника, якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою, матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону;

Статті 39,50,51,52.54 Закону встановлюють конкретний розмір компенсацій, пільг, доплат, пенсій і додаткових пенсій в залежності від мінімальної заробітної плати чи мінімальної пенсії за віком.

 ПОСТАНОВОЮ ПОРУШЕНО :   Статтю 71 Закону України 796-ХІІ. Особливості внесення змін до цього Закону Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами,крім законів про внесення змін до цього Закону.

Закон доповнено статтею 71 згідно із Законом N 231-V (231-16) від 05.10.2006 }

Тим  паче ПОСТАНОВАМИ, як  це робить Кабінет Міністрів України.

Стаття 75  Конституції України  Єдиним органом  законодавчої  влади  в  Україні  є парламент - Верховна Рада України.

Стаття 92.ч.1 Конституціі України .

Виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

І тому,   антисоціальна Постанова Кабінету Міністрів України ,від 23.11.2011 р № 1210, є пряме  порушення  наших прав і свобод,  виконавчою  владою, згідно статтей 113 та 116  Конституції  України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ, всупереч положень Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» прийняв протиправні, замовлені, рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. та №3-рп/2012 від 25.01.2012p., якими визнано конституційним внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік» в частині повного заниження відшкодування збитків ГАРАНТОВАНИХ ДЕРЖАВОЮ інвалідам-ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, та заниження відшкодування збитків передбачених ДЕРЖАВОЮ інвалідам війни (що захищали національні інтереси країни, при цьому отримали поранення, контузію чи невиліковні хвороби). Виносячи зазначені вище протиправні рішення, судді Конституційного Суду України, які прийняли ці рішення порушили цілу низку Законів України і Міжнародних Законів, які ратифіковані Україною. В першу чергу це ОСНОВНИЙ ЗАКOH УКРАЇНИ - Конституція України, а саме статті 3, 8,16, 19, 22, 24, 46, 50, 56, 58, 60, 64, 68, 92, 113, 150, 152, статті діючих Кодексів та Законів України (проігноровано конституційний принцип верховенства права та положення, Закону України «Про Конституційний Суд України»), положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Законом країни №475/97-ВР від 17.07.1997 p.), положення Конвенції про права інвалідів ратифікованої Законом України № 1767-VI (1767-17) від 16.12.2009 p.), положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня  1963 року (ратифікованої Законом України №334/96-ВР від 12.07.1996 p.).

Але попереднім  складом Конституційного Суду поставлено під сумнів незалежний орган, як офіційного тлумача Конституції та законів України, оскільки своїми двома останніми рішеннями від 26 грудня 2011року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3рп/2012, він дискредитував  себе.  Конституційним Судом практично анульовано раніше прийняті ним рішення, що тим самим заклало не лише суперечності в законодавстві,  щодо соціального захисту  вразливих верств населення, але й стає безпосереднім приводом для обмеження конституційних прав громадян, та зрештою суперечить статті 22 Конституції України.

Використовуючи ці останні рішення Конституційний Суд України, чиновники міністерства соціальної політики України вже котрий  рік затягують вирішення цього питання  і посилаються  на документи, які  мають другорядне значення,  ніж  Конституція  України,  стаття  22  і Закони  України,  а саме:

 Вони мотивують  зменшення  пенсій  посилаючись на порушені  статті 113. 118 Конституцій України,  Постанов  Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року  «Деякі  питання  соціального  захисту  окремих  категорій  громадян», № 654 від 16.07.2008 року, « Про  підвищення  рівня  пенсійного забезпечення  громадян»,  №745 від 06.07.2011року « Про встановлення  деяких  розмірів виплат, що  фінансуються за рахунок  коштів  державного   бюджету»,  і Постанова   Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року  « Про  підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка й надалі сприяє  зросту соціальної  напруги  і  ворожнечі  в чорнобильському   середовищі.

Всі ці постанови були прийняті  колишньою владою, яка  фактично  оголосила  чорнобильцям - інвалідам   ліквідаторам   геноцид.

На жаль. ця тенденція  продовжується  і тепер.

Колишня і нинішня  влада, порушуючи Закон України «Про об'єднання громадян», навмисно  надає  особливий статус ВГОІ «Союз Чорнобиль України» - центральне керівництво організації якої , по суті, зрадило чорнобильський рух, та права постраждалих від аварії, і не може представляти інтереси ВСІХ  постраждалих від аварії на  Чорнобильській АЕС.

В зв’язку з вищенаведеним, керуючись ст. 1, 3, 5, 6, 8, 16, 19, 21, 22, 27, 28, 36, 38, 40, 46, 48, 49, 50, 64, 68, 69, 75, 79, 85, 86, 92, 102, 104, 106, 113 і 116 Конституції України від Президента, Уряду, Генерального Прокурора, Конституційного Суду України і народних депутатів України, керуючись:

Статтею 40 усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звертатися до ОРГАНІВ державні влади, ОРГАНІВ місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих ОРГАНІВ, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у  встановлений  законом термін.

Ми зверталися  і  в суди,  котрі виносили рішення  на  нашу користь.

Що до позовних аргументів у адміністративних  справах, ми  обгрунтовуемо;

Підтримуючи в повному обсязі доводи наших адміністративних позовів до Управління  Пенсійного  фонду  України   про проведення  з 01.11.2011р. перерахунку пенсії та виплати нам  заборгованості з державної пенсії та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в законодавчо встановлених розмірах, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, згідно норм, встановлених  ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ми  рахували   за необхідне звернути увагу судів на наступні обставини.

 Ми  вважаємо, що відмова відповідача щодо здійснення перегляду призначень нам  пенсій відповідно до вимог ст. 54 ч. 4 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ є неправомірною, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону, держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язалася відшкодувати іі за:

1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 вказаного Закону щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, повинна призначатися у розмірах: інвалідам

1 групи 100 % мінімальної пенсії за віком,  інвалідам

2 групи  –  75 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам

3 груп 50 % мінімальної пенсії за віком.

А розмір державної пенсії для цих осіб, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках  не можуть бути нижчими:

по 1 групі інвалідності  -  10 мінімальних пенсій за віком,

по 2 групі інвалідності  -  8 мінімальних пенсій за віком,

по 3 групі інвалідності  -  6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету.

Статтями законів про державний бюджет України на відповідний термін затверджувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у певних розмірах на місяць на одну особу.

При встановленні мінімального розміру пенсії за віком не було встановлено обмеження щодо можливості застосування мінімального розміру пенсії.

Причому слід зазначити, що ч. 4 ст. 54 вищевказаного закону законодавець зобов’язав відповідача (орган,  який оформлює, призначає, нараховує та виплачує пенсію) робити перегляд призначень позивачу державної пенсії в мінімальному об’ємі  та додаткової пенсії в фіксованому процентному розмірі автоматично, без його заяви, не допускаючи отримання позивачем державної пенсії нижче встановленої мінімальної межі, а додаткової пенсії в розмірі певних процентів від розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідач на практиці зі своєї власної ініціативи робив завжди, робить і зараз, але ж для призначення та розрахунку позивачеві нових розмірів державної та додаткової пенсії ніколи не приміряв існуючий на певний момент  розмір мінімальної пенсії за віком (існуючий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом), як це передбачено пенсійним законодавством, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ  та ч. 3 ст. 67 вказаного закону, згідно якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір державних пенсій, визначений відповідно до ст. 54 вказаного закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Перерахунок пенсій здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Ми  хочемо  також зазначити, що законодавець ст. 50, ч. 4 ст. 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановив для  нас право на отримання додаткової пенсії у відповідному розмірі в відсотках до мінімальної пенсії за віком та державної пенсії у відповідному мінімальному розмірі в кратності до мінімальної пенсії за віком згідно встановленої мені групи інвалідності, а обов’язок за дотриманням вказаних рівнів пенсій поклав на орган, який призначає, нараховує та виплачує пенсії. Ця норма законодавця не  зобов’язує мене, пенсіонера – інваліда, писати заяву на отримання пенсій в таких, встановлених законодавцем, розмірах.

 Виконуючи вказані норми закону орган, який призначає, нараховує та виплачує пенсії, завжди був повинен дотримуватись встановлених законом рівнів державної та додаткової пенсій, а зі зміною  розмірів  мінімальних пенсій за віком  самостійно  проводити  перерахунок  пенсій  без  заяви  на  це  отримувача  пенсій.

За цих підстав ми  вважаємо  діяльність відповідача не тільки незаконною, а й злочинною.

Хочемо  зазначити, що всі законодавчі акти, на підставі яких написаний нами  позови  до суду на теперішній час є діючими та не змінювалися.

Вважаємо, що при винесені рішення суди врахували основне положення чинного пенсійного законодавства.

 На нашу думку в рішеннях  судів не повинна бути вказана кінцева дата періоду перерахунку мені пенсій, а повинна бути вказана лише дата, з якої треба буде провести перерахунок і виплату недоплачених нам  пенсії.

Загальне поняття пенсій визначено ст. 1 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV   відповідно до якого пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

3 системного аналізу вказаної норми виходить, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Отже визначення пенсії передбачає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного часу, отже цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Практика виконання судових рішень, в яких вказаний не період, а лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії, з якої треба провести їй перерахунок пенсії, свідчить про те, що в таких випадках права позивачів надалі відповідачами більше не порушуються, пенсії позивачам виплачуються на постійній основі, діяльність відповідачів після виконання таких рішень стає  законною  та  правомірною.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, конституційні права, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи право на пенсійнезабезпечення, не може бути скасовано або звужено.

Ми  вважаємо, що з 01.11.2011р. маємо  право на пенсійне забезпечення   яке було звужене, 

Незаконна та злочинна на протязі цього часу діяльність Міністерства соціальної політики та відповідача Пенсійного Фонду України, призвела до виникнення заборгованості з недопризначених та недосплачених сум належних нам  пенсій.

Своїми рішеннями Конституційний Суд від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 підтвердив законність вимог чорнобильців, що потім підтвердилося в рішеннях національних судів при зверненні інвалідів-чорнобильців по захисту своїх конституційних прав.

Але попереднім складом Конституційного Суду поставлено під сумнів незалежний орган, як офіційного тлумача Конституції та законів України, оскільки своїми двома останніми рішеннями від 26 грудня 2011року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3рп/2012.

Конституційним Судом практично анульовано раніше прийняті ним рішення, що тим самим заклало не лише суперечності в законодавстві  щодо соціального захисту  вразливих верств населення, але й стає безпосереднім приводом для обмеження конституційних прав громадян, та зрештою суперечить статті 22 Конституції України.

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

  Але, використовуючи ці останні рішення КС, чиновники  УПФ вже третій рік затягують вирішення цього питання  і посилаються  на документи які  мають другорядне значіння,   чим  Конституція  України,  ст. 22  і Закони  України.

Ми  думаємо , що за змістом вищевказаних рішень КСУ не випливає можливість покладення їх, в основу обгрунтування органами державної влади відмови від виконання, або  тривалого невиконання рішень судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили.

 Вони посилаються  на  Постанови  Кабінету Міністрів України « Про  підвищення  рівня  пенсійного забезпечення  громадян»,  №745 від 06.07-.2011року « Про встановлення  деяких  розмірів виплат, що  фінансуються за рахунок  коштів  державного   бюджету»,  і Постанова   Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року « Про  підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»,  та рішення  Конституційного Суду України від 26 грудня 2011року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3рп/2012.

Але рішення національних судів в нашу  користь,  були винесені раніше в 2010 році,  і не можуть мати зворотньоі сили. 

Принципом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та конституційною природою Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади, основне суспільнополітичне (функціональне) призначення якого у механізмі держави полягає у забезпеченні виконання Конституції і законів України.

Можливість коригування на підзаконному рівні норм і положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що передбачають виплату відповідних доплат до пенсій, компенсацій та державних пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, заперечується змістом статті 71 Закону 796-ХІІ , де визначено, що дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Стаття 71 Закону України 796-ХІІ.

 Особливості внесення змін до цього Закону

Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами,крім законів про внесення змін до цього Закону.

Закон доповнено ст. 71 згідно із Законом N 231-V (231-16) від 05.10.2006 }, що  доводять  рішення  численних національних  судів.

Стаття 58. Конституції  України  Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Підтвердженням існування порушення прав і соціальних гарантій громадян, в тому числі і на пенсійне забезпечення, є чисельні Рішення Конституційного Суду України про неконституційність положень нормативно-правових (підзаконних актів виконавчої гілки влади), деяких Законів України „Про Державний бюджет України на певні роки: від 6 липня 1999 року N° 8-рп/99 (v008р710-99) (справа щодо права на пільги), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005р710-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (v007р710-04) (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (v020р710-04) (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.2008 року № 10-рп/ 2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/ 2008. Конституційний Суд України захистив порушені права громадян.

Тому вважаємо, що при прийнятті судових   рішень по наших  справах, повинні бути враховані чисельні діючі норми міжнародного права, норми Конституції та законів України, а саме:

- ч. 1 ст. 5 КАС України, згідно якої адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

- ст. 1 Першого протоколу до Конвенції  “Про захист прав людини та основоположних свобод", згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права,

Стаття 17 Закону України „ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ” від 23.02.2006р. №3477-ІV, згідно з якою суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію „Про захист прав людини та основних свобод” та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, виходячи з чого треба застосувати при розгляді спірних правовідносин по справі, як джерело права, рішення Європейського суду з прав людини по справах „Качко проти України”, „Проніна проти України” (заява №63566/00 від 18.07.2006 року),

- п. 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року по справі „Інтерсплав проти України”, в якому зазначається, що поняття „майно” у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції „ Про захист прав людини та основоположних свобод" має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові права на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Отже, „майно” в розумінні ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права – належні  до виплати кошти відповідно до національного законодавства (принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини),   висновки Європейського суду з прав людини у справі «Цибулько та інші проти України» (заява №65656/11 та 249 інших заяв):

«1. Щодо низки заяв Уряд стверджував про відсутність порушень прав заявників. Він зазначив, що Закон України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» зменшили суми, що виділяються з державного бюджету на виконання судових рішень про сплату соціальних виплат заявникам і що права заявників на ці виплати були відповідно зменшені. Він вважав, що скарги заявників були неприйнятними як явно необґрунтовані.

2. Суди зазначають, що рішення, про які йдеться, були остаточними і підлягали виконанню, але не виконувалися державними органами протягом тривалого періоду часу, за що вони залишаються відповідальними. Нормативне регулювання розподілу бюджетних коштів не впливає на цю ситуацію. Більш того, с суди нагадуют про свою усталену практику, згідно з якою нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання (див. рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine) заява № 18966/02, пункт 55)».

Таким чином ми вважаю, що наші позові про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, і в частині визнання неправомірної відмови відповідача в перегляді призначень  пенсій по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №796-12 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, і в частині перерахунку та виплати заборгованості після проведеного перерахунку державної та щомісячної додаткової пенсій, виходячи виключно з законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, саме з 01.01.2011р. є законним і обгрунтованими та підлягають задоволенню без встановлення кінцевої дати періоду перерахунку нам пенсій.

Ми  всі ці чотири  роки, намагалися  довести свою правоту чиновникам з Управління Пенсійного Фонду України  і Міністерство соціальної політики, Кабінету Міністрів України, депутатам  ВРУ, все марно що свідчать їхнім відповідям, надісланих на наші  звернення, а так само відкривання і закривання виконавчих рішень.  Відповідно до ст.ст. 1, 3, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, конституційні права, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи право на пенсійне забезпечення, не може бути скасовано або звужено, статті прямої дії, просимо дати  вичерпну  відповідь на наше звернення, на звітність вищезгаданих осіб та структур  владі (  Пенсійного Фонду України, Міністерства соціальної політики, Кабінету Міністрів України, депутатів   Верховної Ради України)  до корупційних дії.

Вся діяльність СЧУ з 2011 року, не спрямована на поліпшення соціальних стандартів інвалідів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а носить лише піар заяви, покликані для того, щоб зберегти свої максимальні пенсії, пенсії ІТР   ЧАЕС та інших бувших високооплачуваних  чиновників  радянських та партійних структур.

   І на це організації виділяється з державного  бюджету фінансування на статутну діяльність, яка йде на всілякі семінари і на оплату зарплати,  в той час, як СЧУ не провела облік  своїх членів, та   порушила статут, і іі діяльність суперечить  статуту. 

 З 2011 року, більшість чорнобильців покинула  ряди організації і створили інші  організації,  які діють   виключно на свої внески.