Трохи про соціальну справедливість

Опубликовано: 31 Январь, 2016

Якщо ще півроку тому деякі чорнобильці з великою обережністю висували «звинувачення» частині учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в тому, що вони отримують максимальні пенсії, то зараз ця «сором’язливість» у них цілковито відпала. 

Сьогодні, різними авантюристами — «ліквідаторами» і «сліпими Паніковськими», які все своє життя просиділи на шиї у держави, вже відверто підживлюються думки, що у всіх бідах решти чорнобильців винні виключно прості роботяги, які у свій час від токарного верстата, ливарної печі, або гірничорудного забою були залучені на ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС.

З роками, в результаті політичного популізму, законодавча база з питань соціального захисту громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врешті-решт набула такого абсурдного характеру, що зараз вже нікого і не дивує – якщо раніше пишалися трудовими династіями в родинах, то зараз пишаються династіями інвалідів від батька до сина, і від матері до дочки. Тому, як наслідок – люди, які не створювали у своєму житті будь-яких матеріальних цінностей для держави, сьогодні без будь-якої сором’язливості вимагають для себе пенсій, які в кілька разів відрізняються від тих, хто працював десятиліттями і вносив свій внесок в економіку і розвиток держави.

Однак, всьому цьому є розумна межа, а тому пора шукати не тільки відповіді на численні запитання, пов’язані з соціальним захистом учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але й відверто говорити більш предметніше про соціальну справедливість.

Виходячи з того, що ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набула з грудня 2014 року зовсім іншого вигляду, і навряд чи вже повернеться до попередніх норм, вашій увазі пропонується варіант проекту змін до зазначеної статті. Але навіть, якщо не змінювати вищезгадану статтю Закону, то такі норми і підходи, виходячи з принципів соціальної справедливості, варто б було реалізувати і застосувати в постанові Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника

Пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання можуть призначатися за бажанням із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Гарантовані розміри мінімальних пенсій для інвалідів, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, визначаються з встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, помноженої на середню кратність за роботу в зоні відчуження.

Для військовослужбовців строкової служби та осіб у яких відсутні відомості з кратності оплати праці в зоні відчуження, розмір пенсії встановлюється виходячи з отриманих гранично допустимих доз опромінення, встановлених на період їх служби чи роботи.

При зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та мінімальної заробітної плати, здійснюється коригування розміру пенсії за нормами цієї статті.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Безперечно, що єдиним критерієм соціальної справедливості в пенсійному забезпеченні інвалідів будь-яких категорій населення за професійною ознакою — є не тільки заробітна плата, але й відшкодування фактичних збитків внаслідок її втрати через каліцтво. Напевно, єдиним мірилом для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при призначенні пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, безсумнівно була і залишається оплата праці в розмірах, що встановлювалися урядовими і партійними органами СРСР. Саме такі юридичні норми були закладені і в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому нинішні висловлювання на кшталт «Ми всі виконували однакову роботу і тому в всіх має бути однакова пенсія» – недоречні, хибні і несправедливі.

Разом з тим, було б цілком справедливо все-таки повернутися до розрахунків з призначення пенсій по інвалідності учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Такі обставини обумовлені в першу чергу тим, що в постанові Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» не закладено досконалих і справедливих індексаторів втраченого заробітку учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з зон небезпеки, де вони працювали, а також кратності з оплати праці.

Зокрема, в запропонованому проекті, пропонується дуже простий підхід, але він, як здається, виключно логічний і справедливий.

У чому ж він полягає?

Як відомо, у всіх учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС заробітна плата за роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням кратності оплати праці, перевищувала в кілька разів середньостатистичні заробітні плати працівників тих чи інших професій на підприємствах, установах і організаціях, з яких призивалися або відряджалися на ліквідацію аварії їх працівники. Тому пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна принаймні розраховуватися з мінімальної заробітної плати та бути хоча б не нижче мінімальної пенсії (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність) з урахуванням, звичайно, кратності.

Як видається, Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушує принцип соціальної справедливості щодо тих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в яких кратність оплати праці перевищувала в кілька раз заробітну плату ліквідаторів з мінімальною кратністю.

В результаті цієї соціальної несправедливості, наприклад, частина учасників ліквідації наслідків аварії 1986-87 років отримують зараз мінімальні пенсії на однаковому рівні з такими ж учасниками ліквідації наслідків аварії 1988-90 років.

Необхідно врахувати і обділених справедливістю учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа військовослужбовців строкової служби, в яких не було взагалі заробітної плати, а також тих ліквідаторів, в яких з різних причин відсутні або втрачені документи з оплати праці за роботу в зонах небезпеки, проте ними отримані високі дози опромінення при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому, для цієї категорії учасників ліквідації наслідків аварії необхідно встановлювати мінімальні пенсії, виходячи з отриманої дози опромінення.

Такий підхід цілком би відповідав принципам соціальної справедливості, а сам механізм застосування кратності за дозам опромінення до мінімальної заробітної плати, як видається, необхідно розробити і застосувати в нормах Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується осіб з числа евакуйованих і відселених із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, то держава повинна відпрацювати механізми компенсаційних виплат для цих категорій населення, але ні в якому разі не здійснювати ці виплати через пенсії по інвалідності.

Тому, якщо сьогодні і говорити про зміни до пенсійного забезпечення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то необхідно це робити, ґрунтуючись на раніше існуючої нормативно-правової базі та з урахуванням справедливих, а не пропагандистських та фальшивих принципах соціальної справедливості.

Замітка редакційна

Джерело