Лідерам Всеукраїнських громадських організацій треба взяти на себе відповідальність за майбутнє життя ліквідаторів!

Лідерам Всеукраїнських громадських організацій треба взяти на себе відповідальність за майбутнє життя ліквідаторів!

Треба визнати, що найбільш масова акція протесту чорнобильців була під керівництвом СЧУ у 2011 році. Саме після багато тисячних мітингів під Адміністрацією Президента України та в Маріїнському парку біля Верховної Ради України розпочати були перемовини із владою в особі віце-прем’єра Тігіпка С.Л.

Результатом була Постанова 1210, яка з одного боку дійсно підняла пенсію із заробітку, в кого він був. З другого боку, були «забути» «мінімальщики», в кого зовсім не було заробітку, наприклад, солдати строкової служби, або молоді хлопці, яких призвали через військкомати, які мали дуже малі заробітки на виробництві. Згадаємо, ще відсутність документів в архівах. Тому ми відразу же вимагали внести правки щодо мінімальних пенсій для учасників ЛНА на ЧАЕС 1-ї категорії.

Треба згадати й другий фактор, який погіршив пенсійне забезпечення ліквідаторів, це невиконання рішень національних судів щодо мінімальних пенсій згідно 50-й та 54-й статей нашого Закону 796-12.

Саме в цей відповідальний час сталося руйнація єдності чорнобильського суспільства. Більш того почався антагонізм між громадськими організаціями, що зіграло на руку владі, або це і були дії влади.

Виходячи з цих обставин, Всеукраїнська спілка ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86» почала безстрокову акцію протесту, встановивши 25 квітня 2014 року два намети біля будівлі ВРУ в Маріїнському парку, згодом були встановлені намети біля будівлі Кабінету Міністрів України.

Головними вимогами до влади були:

— Виконання рішень Національних судів та Європейського Суду за прав людини для ліквідаторів;

— Внесення змін до Постанови 1210 з метою підняття мінімальних пенсій для ліквідаторів до 10, 8, 6 мінімальних прожиткових мінімумів.

Акція протесту була зупинена 8-го червня на прохання Адміністрації Президента та враховуючи те, що почалася активна фаза перемовин із Кабінетом Міністрів під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра Яреми В.Г.

В підсумку, чорнобильці в 2014 році не отримали нічого!

Якщо визнати, головними чинниками для влади були: Майдан, анексія Криму, війна на Донбасі, все рівно не можна погодитись, що у чорнобильців не було шансів довести перемовини до позитивного кінця. Вже були підготовлені різні варіанти змін до Постанови 1210 (в два етапи та в три етапи).

По-перше треба підкреслити, що акцію протесту Всеукраїнської спілки «Чорнобиль-86» наприкінці підтримала тоді лише Всеукраїнська організація «Ветерани Чорнобиля», саме представники цих двох організацій вели перемовини і готували проекти Постанов.

Інша частина чорнобильської спільноти не підтримала ані акцію протесту (а це цілодобове утримання наметів біля будівель ВРУ та КМУ, бо два рази намети зносили «титушки» Авакова), ані перемовини із владою, не сприймаючи ті компромісні рішення, на які погодилися представники двох чорнобильських організацій (це етапність і різним категоріям чорнобильців – різне).

2015 рік надав нові надії, коли за ініціативою Всеукраїнських громадських організацій «Ветерани Чорнобиля» та «Чорнобиль-86» відбулося об’єднання зусиль із ВГО «Сою Чорнобиль України».

Зусиллями цих трьох організацій разом із мінсоцполітики після зустрічі з міністром Розенко П.В. був напрацьований новий проект зміни до Постанови 1210, який в два етапи, починаючи з 1-го жовтня 2015 року, ліквідатори разом з евакуйованими 1986 року мали би отримувати 540, 475, 420 відсотків мінімального прожиткового мінімуму, з 1 квітня 2016 року 1000, 800, 600 відсотків мінімального прожиткового мінімуму. Знову влада, використовуючи штрейкбрехерів, вимагає від нас, щоб ми домовилися між собою.

Мабуть пора вже чорнобильцям продерти очі та побачити, хто заважає об’єднанню чорнобильської громаді, або, конкретніше, об’єднанню ліквідаторів.

Може пора вже по прізвищам назвати тих, хто зірвав підвищення  пенсій ліквідаторам-мінімальщикам у 2014 році, у 2015, хто зриває у 2016 під красивими гаслами 10, 8, 6 для всіх!

На засіданні 27.01.2016р. в Мінсоцполітики тридцять три «бугая», вибачте, ліквідатора потакаючи трьом представникам громадських організацій з боку потерпілих, в так звану, робочу групу, пропонують всіх трьох в групу із п’яти осіб! Мінсоцілітики може знову умити руки, «лохотрон» продовжується!

Тому, звертаємось до лідерів Всеукраїнських громадських організацій: «Союз Чорнобиль України», «Ветерани Чорнобиля», «Чорнобиль-86» взяти на себе відповідальність за майбутнє життя ліквідаторів, взяти на себе організацію та проведення Всеукраїнського з’їзду ліквідаторів.

Саме на цьому з’їзді обговорити усі наші проблеми (пенсія,лікування, оздоровлення, житло, комуналка та інше), створити постійну діючу Координаційну Раду, або доручити Президії з’їзду втілити в життя +рішення цього заходу. 30-та річниця Чорнобильської катастрофи надихає на такі радикальні рішення, більш того, цей великий з’їзд ліквідаторів можна профінансувати в рамках заходів Оргкомітету Кабінету Міністрів України щодо 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи, або самим знайти спонсорів, знайти велику залу та провести цей захід в будь якому місті України.

На запропованому заході розглянути та затвердити склад, ЄДИННОЇ, робочої групи з повноваження представляти інтереси чорнобильців у вищих ешелонах влади та обсудити пропозицію про внесення змін до Постанови 1210, передбачити підвищення мінімальних пенсій для ліквідаторів до 7, 5, 3 мінімальних зарплат. Відшкодування ущербу здоров’я щомісячна виплата 100, 75, 50 відсотків прожиткового мінімуму для тих в кого є зв’язок.

Заступник Голови Спілка «Чорнобиль-86″,

Голова Богодухівської районої громадської організації

«Союз Чорнобиль Богодуховщіни»      В.Деркач

ДЖЕРЕЛО