ВИЩИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 червня 2016 року м.
Київ
К/800/12737/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову
Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя
особа - Черкаський обласний військовий комісаріат, про визнання рішення
неправомірним та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о
в и в :
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12
травня 2016 року Міністерству оборони України встановлено строк для усунення
недоліків касаційної скарги.
У строк, наданий судом, недоліки касаційної скарги усунуто.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від
28 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
адміністративного суду від
20 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним
рішення Міністерства оборони України (п. 73 протоколу комісії Міністерства
оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою
одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або з
інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової
служби № 3 від 13 лютого 2015 року) про відмову у призначенні йому одноразової
грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути
заяву ОСОБА_1 від 5 серпня 2014 року (вхід. №531) про виплату йому одноразової
грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, отриманою при виконанні службових
обов'язків, з врахуванням висновків, зазначених у мотивувальній частині даного
судового рішення. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Зобов'язати
Міністра оборони України подати в місячний строк після набрання постановою
законної сили звіт про виконання постанови Черкаського окружного
адміністративного суду від 28 січня 2016 року.
У касаційній скарзі, в якій Міністерство оборони України,
посилаючись на неправильне застосування судами норм права, просить скасувати
судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу
адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті
касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і
викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не
лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні
справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином
такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових
рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не
викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її
подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно
застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті
214 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною
скаргою Міністерства оборони України на постанову Черкаського окружного
адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного
адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним
позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський
обласний військовий комісаріат, про визнання рішення неправомірним та
зобов`язання вчинити дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Суддя
В.В. Швець
УХВАЛА
26 травня 2016 року
справа № 712/9804/15-а
П/823/17/15
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії
суддів:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
суддів Бабич А.М., Рідзеля О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву Міністерства
оборони України про продовження процесуального строку у справі за позовом
ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Черкаський обласний
військовий комісаріат про визнання рішення неправомірним та зобовязання вчинити
дії,
встановив:
25.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного
суду м. Черкаси з
позовною заявою до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення Міністерства оборони України
(п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань,
повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі
загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та
інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) про
відмову у призначені йому одноразової грошової допомоги;
- зобовязати Міністерство оборони України призначити та
виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у звязку з встановленням
інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків
військової служби в розмірі 235200,00 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від
28.01.2016, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного
адміністративного суду від 20.04.2016 адміністративний позов задоволено
частково, зокрема, зобовязано Міністра оборони України (ідентифікаційний код
00034022) подати в місячний строк після набрання постановою законної сили звіт
про виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 28
січня 2016 року.
23.05.2016 представником Міністерства оборони України подано
заяву, у якій просить продовжити строк для надання письмового звіту про
виконання постанови. Клопотання вмотивоване тим, що на даний час в Міністерстві
оборони України на розгляді знаходиться велика кількість заяв про виплату
одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби,
військовослужбовцям, а також членам сімей загиблих військовослужбовців. Крім
того відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 №499,
якою затверджений «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової
допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи
інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів,
призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності
звільнених з військової служби (зборів) осіб Департамент фінансів Міністерства
оборони України надіслав лист до Черкаського обласного військового комісаріату
стосовно подання документів для призначення одноразової грошової допомоги,
однак до цього часу документи з Черкаського обласного військового комісаріату
до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не надходили. В звязку з
вищевикладеним Міністерство оборони України не мало можливості виконати
постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та надати
звіт про її виконання.
Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу
адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин
процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а
процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи,
яка бере участь у справі.
Згідно з частиною другою статті 102 Кодексу
адміністративного судочинства України питання про поновлення чи продовження
пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому
засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити
заяву представника Міністерства оборони України про продовження процесуального
строку у справі та надати строк для подання письмового звіту про виконання
постанови до 01 серпня 2016 року.
Керуючись статтями 106, 108, статтею 165 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Заяву Міністерства оборони України про продовження процесуального
строку задовольнити.
2. Продовжити Міністру оборони України строк для надання
письмового звіту про виконання постанови до 01 серпня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254
Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду
апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий
В.П. Тимошенко
Судді
А.М.Бабич
ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 712/9804/15-а Головуючий
у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
У Х В
А Л А
Іменем України
20 квітня 2016 року
м. Київ
Київський
апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:
Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання
Самсонова М.М., за участю представника відповідача Дорожинської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства
оборони України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від
28 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства
оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат, про
визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
25.08.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до
Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий
комісаріат, про визнання неправомірним рішення Міністерства оборони України (п.
73 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних
із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті),
каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб,
звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) про відмову у призначені йому
одноразової грошової допомоги; зобов'язання Міністерства оборони України
призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з
встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням
обов'язків військової служби в розмірі 235200,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення
відповідача щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги
неправомірне, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова допомога у
разі інвалідності - гарантована державою виплата і виплачується у разі
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від
28 січня 2016 р. позов задоволено частково: визнано неправомірним рішення
Міністерства оборони України (п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони
України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової
грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців
та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) про
відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, зобов'язано
Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 05.08.2014
(вхід. №531) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з
інвалідністю, отриманою при виконанні службових обов'язків, з врахуванням
висновків, зазначених у мотивувальній частині даного судового рішення. В решті
заявлених позовних вимог відмовлено. Зобов'язано Міністра оборони України
(ідентифікаційний код 00034022) подати в місячний строк після набрання
постановою законної сили звіт про виконання постанови Черкаського окружного
адміністративного суду від 28 січня 2016 року.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив
з того, що позивач наділений правом на отримання одноразової грошової допомоги
у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей», а відмова Міністерства оборони України
у виплаті такої одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із
встановленням інвалідності особі, звільненої з військової служби є
протиправною.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну
скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,
просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у
задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не набув
права на отримання грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності
особі, звільненої з військової служби, у зв'язку з тим, що на спірні
правовідносини не підлягають поширенню положення №975 від 25.12.2013, оскільки
вказаний нормативний акт прийнятий після звільнення позивача з військової служби,
а виплата грошової допомоги повинна здійснюватися страховою компанією в порядку
соціального страхування, передбаченого статтею 16 Закону України № 2011-ХІІ
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в
редакції Закону чинної на момент звільнення позивача.(далі Закон № 2011-ХІІ)
У судовому
засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила
її задовольнити. Інші сторони до суду не прибули, про місце, дату, час слухання
справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас у зв'язку з хворобою наказом по
особовому складу №012-ПМ від 19.05.1992, виданий командуючим 5-ю повітряною
армією м. Одеси. (а.с.9).
Спеціалізованою радіологічною МСЕК Черкаського обласного
центру медико-соціальної експертизи 21.02.2013 року позивачу встановлено ІІ
групу інвалідності внаслідок загального захворювання (а.с.8).
Згідно з витягу до Протоколу № 582 від 14.03.2013 р.
Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України
встановлено, що захворювання ОСОБА_3 пов'язані з проходженням військової служби
та виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї
(а.с.12).
28.03.2013 р. Спеціалізованою радіологічною МСЕК Черкаського
обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІ групу
інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням військового
обов'язку при випробуванні ядерної зброї (а.с.13).
05.08.2014 р. ОСОБА_3 звернувся до Черкаського обласного
військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги
у зв'язку з інвалідністю, отриманою під час виконання службових обов'язків в
порядку ч. 11 Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 «Про
затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги».
(а.с.4)
13.02.2015 комісія Міністерства оборони з розгляду питань,
пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі
загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та інвалідності
осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) відмовила ОСОБА_3 у
призначені йому одноразової грошової допомоги (а.с. 6).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції,
перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є
спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства
України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої
інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами
України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту
Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України № 2232-ХІІІ «Про військовий
обов'язок і військову службу».
Згідно зі статтею 41 цього Закону (у редакції, чинній на час
виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які
призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під
час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в
порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до ч.2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції,
чинній на час виникнення спірних відносин), у разі поранення (контузії, травми
або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків
військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження
військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі
служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або
нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби,
залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою
в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів від 28.05.2008 № 499
встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності
військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на
навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з
військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року,
здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку одноразова грошова
допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та
особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше
ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення
зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків
військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується
у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
Верховний суд України у постанові від 18.11.2014 року №
21-446а14 зробив висновок, що згідно статті 16 Закону № 2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця
виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного
строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або
одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її
проходження.
Відповідно до статті 244-2 КАС України висновок Верховного
Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові,
прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і
2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів
владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий
акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права,
викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами
загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право
відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду
України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, оскільки позивачу Спеціалізованою радіологічною МСЕК
Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи встановлено ІІ групу
інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням військового
обов'язку при випробуванні ядерної зброї лише 28.03.2013 р., то до спірних
правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок та умови призначення і виплати
одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,
травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних
і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та
інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися що
сталися після 1 січня 2007 року, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 28.05.2008 р. № 499.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими
посилання відповідача, що дія постанови Кабінету Міністрів України від
28.05.2008 року № 499 поширюється лише на осіб, які звільнені з військової
служби після 10.05.2006 року, оскільки право на одержання допомоги виникло у
позивача з моменту встановлення інвалідності (тобто з 28.03.2013 року), тому
спірні правовідносини регулюються законом, що діяв на момент встановлення
інвалідності
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком
суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна
довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують
уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд
першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з
додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для
скасування постанови не вбачається.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України з Міністерства
оборони України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 535,92 грн.
(п'ятсот тридцять п'ять грн. 92 коп.)
Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2016 року.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст.
200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного
судочинства України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову
Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 р., залишити без
задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від
28 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства
оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат, про
визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії, залишити без змін.
Стягнути судові витрати з Міністерства оборони України у розмірі
535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять грн. 92 коп.) на розрахунковий рахунок -
31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у
Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу -
*;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача),
Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету
22030001.
Ухвала суду
апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту
проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного
суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів:
О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль
Головуючий суддя
Карпушова О.В.
Судді: Кобаль
М.І.
Епель О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2016 року
справа № 712/9804/15-а
П/823/17/15 м.
Черкаси
08 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії
суддів:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
суддів Бабич А.М., Рідзеля О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю,
представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю,
представника третьої особи ОСОБА_4 за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України,
третя особа Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання рішення
неправомірним та зобов’язання вчинити дії,
встановив:
25.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного
суду м. Черкаси з позовною
заявою до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення Міністерства оборони України
(п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань,
пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі
загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та інвалідності
осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) про відмову у
призначені йому одноразової грошової допомоги;
- зобов’язати Міністерство оборони України призначити та
виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням інвалідності
внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби в
розмірі 235200,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що він отримав
інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням
обов'язків військової служби. Відповідно до Закону України «Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету
ОСОБА_5 № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження порядку призначення і виплати
одноразової грошової допомоги», він має право на призначення та отримання
одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму,
встановленого законом для працездатних осіб. 05.08.2014 позивач звернувся до
Черкаського обласного військового комісаріату, в якій просив виплатити належну
йому за Законом одноразову грошову допомогу, однак рішенням комісії
Міністерства оборони України (п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони
України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової
грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності
військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від
13.02.2015) у призначені йому одноразової грошової допомоги відмовлено. Вважає
таку відмову протиправною, оскільки відповідно до статті 16 Закону, одноразова
допомога у разі інвалідності - гарантована державою виплата і виплачується у
разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов’язків військової служби. Крім того,
будь-яких обмежень щодо кола осіб, які мають право на отримання допомоги,
Законом не визначено. За таких обставин, необхідно зобов'язати відповідача
призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного
прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
У судовому засіданні позивач та його представник позов
підтримали та просили його задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позову
не визнав, подав заперечення проти заявлених вимог, яке мотивоване тим, що
позивач не набув права на отримання грошової допомоги у зв'язку із
встановленням інвалідності особі, звільненої з військової служби, у зв'язку з
тим, що на спірні правовідносини не підлягають поширенню положення №975 від
25.12.2013, оскільки вказаний нормативний акт прийнятий після звільнення
позивача з військової служби, а виплата грошової допомоги повинна здійснюватися
страховою компанією в порядку соціального страхування, передбаченого статтею 16
Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей» в редакції Закону чинної на момент звільнення позивача.
Третя особа та її представник проти задоволення позову
заперечила з аналогічних підстав.
Заслухавши пояснення і доводи учасників процесу, розглянувши
подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність
кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх
сукупності, суд прийшов до такого.
Наказом по особовому складу №012-ПМ від 19.05.1992, виданий
командуючим 5-ю повітряною армією м. Одеси, ОСОБА_1 звільнено з військової
служби у запас у зв’язку з хворобою (а.с.9).
21.02.2013 Спеціалізованою радіологічною МСЕК Черкаського
обласного центру медико-соціальної експертизи йому встановлено ІІ групу
інвалідності внаслідок загального захворювання (а.с.8).
14.03.2013 Центральною військово-лікарською комісією
Міністерства оборони України встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов’язані з
проходженням військової служби та виконанням обов’язків військової служби
при випробуванні ядерної зброї (а.с.12).
28.03.2013 Спеціалізованою радіологічною МСЕК Черкаського
обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІ групу
інвалідності внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням військового
обов’язку при випробуванні ядерної зброї (а.с.13).
05.08.2014 позивач звернувся до Черкаського обласного
військового комісаріату з заявою (а.с.4), в якій просив виплатити йому
одноразову грошову допомогу у зв’язку з інвалідністю, отриманою під час
виконання службових обов’язків в порядку ч. 11 Постанови Кабінету ОСОБА_5 № 975
від 25.12.2013 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової
грошової допомоги».
13.02.2015 комісія Міністерства оборони з розгляду питань,
пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі
загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та
інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) відмовила
ОСОБА_1 у призначені йому одноразової грошової допомоги (а.с. 6).
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального
захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців,
зокрема, щодо грошового забезпечення.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на
час встановлення позивачу інвалідності) передбачено, що у разі поранення
(контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час
виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в
період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після
звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок
захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження
військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується
одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за
останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_5 України.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у
військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після
перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок
захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало
місце в період її проходження.
Норма статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягає застосуванню у спірних
правовідносинах в редакції Закону чинного на момент встановлення позивачу групи
інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а саме
28.03.2013, оскільки з цього моменту у позивача виникло право на отримання
грошової допомоги.
Як наслідок, позивач наділений правом на отримання
одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України «Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відмова
Міністерства оборони України у виплаті такої одноразової грошової допомоги
позивачу у зв'язку із встановленням інвалідності особі, звільненої з військової
служби є протиправною.
Згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової
допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати
працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців,
військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або
перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому
резерві від 25 грудня 2013 року № 975, особам, які до набрання чинності
Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової
грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до
Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності
військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на
навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з
військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_5
України від 28 травня 2008 року № 499;
допомога, що не була призначена, призначається і
виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день
виникнення права на отримання такої допомоги.
Посилання позивача щодо неправомірності оскаржуваного
рішення, підтверджується позицією Верховного Суду України, закріпленій зокрема,
у постанові від 18 листопада 2014 року ( № 21-446а14).
Відповідно до статті 244-2 КАС України висновок Верховного
Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові,
прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і
2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів
владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий
акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права,
викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами
загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право
відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду
України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової
допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи
інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів,
призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності
звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися що сталися після 1
січня 2007 року, затверджено постановою Кабінету ОСОБА_5 України за №499 від
28.05.2008, яка підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, внаслідок
встановлення 28.03.2013 Спеціалізованою радіологічною МСЕК Черкаського
обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу ІІ групу інвалідності
внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням військового обов’язку при
випробуванні ядерної зброї.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 вищевказаного Порядку №499
військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання
інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з
військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці
після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але
внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її
проходження у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку
зі встановленням інвалідності особі, звільненій з військової служби, у розмірі
235200 гривень у відповідності до Порядку №975 від 25.12.2013, на що
посилається позивач в обґрунтуванні позовних вимог є помилковим, оскільки
вказаний Порядок набрав чинності з 01.01.2014, а згідно з випискою з акту
огляду МСЕК Спеціалізованої радіологічної МСЕК Черкаського обласного центру
медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІ групу інвалідності
внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням військового обов’язку при
випробуванні ядерної зброї 28.03.2013. Тобто для визначення розміру допомоги
відповідач мав керуватися законодавством діючим на час виникнення у позивача
права на її отримання.
Що стосується позовної вимоги зобов'язати Міністерство
оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у
зв’язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з
виконанням обов’язків військової служби в розмірі 235200,00 грн, колегія суддів
зазначає таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2
стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень,
прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними
повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган,
приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли
такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він
вважає найкращим за даних обставин.
Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України
від 21.10.2010 №П-278/10, встановлено, що з огляду на положення КАС України
щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган
державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які
законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень,
дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання
адміністративного судочинства а не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд)
суб'єкта владних повноважень.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання
адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного
управління, а в гарантуванні дотримання вимог законодавства, інакше було б
порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання
адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки
ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке
повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при
прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначений законом, адміністративний
орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох
варіантів рішення.
Таким чином зазначена позовна вимога задоволенню не
підлягає, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та
функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими
нормативно-правовими актами, в тому числі зобов'язувати до вчинення тих дій,
які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України
кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням
адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,
прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від
порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного
розгляду адміністративних справ.
Згідно вимог статті 8 КАС України суд при вирішенні справи
керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,
її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави та статті 9 КАС України, де передбачено, що
суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також
міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5
України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,
закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана
Верховною ОСОБА_5 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий
акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає
принципу верховенства права, який закріплений в статті 8 Конституції України та
статті 22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і
громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права
і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів
або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод.
Згідно вимог частини 1 статті 11 КАС України розгляд і
вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності
сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом
їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає
адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за
межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо
це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх
осіб, про захист яких вони просять.
А відтак, на переконання суду, задля повного захисту
інтересів позивача у даній справі, керуючись частиною 2 статті 11 КАС України,
суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати
Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2014
(вхід. №531) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з
інвалідністю, отриманою при виконанні службових обов’язків, з врахуванням
висновків, зазначених у мотивувальній частині даного судового рішення.
Оскільки відповідач не надав доказів правомірності своїх дій
та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, з
огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних
вимог.
Відповідно ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове
рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних
повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений
судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254, 267
КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Міністерства оборони України
(п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань,
пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі
загибелі (смерті), каліцтва або з інвалідності військовослужбовців та
інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 13.02.2015) про
відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги.
Зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути
заяву ОСОБА_1 від 05.08.2014 (вхід. №531) про виплату йому одноразової грошової
допомоги у зв’язку з інвалідністю, отриманою при виконанні службових
обов’язків, з врахуванням висновків, зазначених у мотивувальній частині даного
судового рішення.
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Зобов’язати ОСОБА_5 оборони України (ідентифікаційний код
00034022) подати в місячний строк після набрання постановою законної сили звіт
про виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 28
січня 2016 року.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті
254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до
Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний
адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього
Кодексу.
Головуючий
В.П.
Тимошенко
Судді
А.М.Бабич
ОСОБА_6
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2016 року
Комментариев нет:
Отправить комментарий