КУДИ ПОДІЛИСЬ НАШІ ПЕНСІЇ?!

12 листопада 2016 року відбулася нарада керівництва ВОВЧ та Центру Віктимізації Чорнобильської катастрофи, на якій підведені підсумки 2 етапу реалізації Всеукраїнської програми  «Захист конституційного права інвалідів ЧАЕС на державні пенсії в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності».

Програма започаткована в 2-х районах Київської та Харківської областей, станом на 12 листопада в ній приймають участь більше 200-х інвалідів ЧАЕС.

В основі програми підготовка та апробація процедури захисту конституційного права інвалідів ЧАЕС на отримання державних пенсій в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності відповідно до гарантій статей 46 та 22 Конституції України.

Станом на 12 листопада 2016 року всі інваліди ЧАЕС, які приймають участь в програмі, звернулися до УПФ з вимогою не порушувати їх конституційні права, на що отримали немотивовану відмову і звернулися до районних судів з позовами про захист порушеного конституційного права. Практично всі учасники програми отримали очікувану відмову судів першої інстанції задовольнити адміністративні позови й більшість вже направила апеляційні скарги до судів другої інстанції.

Всі судді судів  першої інстанції очікувано проігнорували головну вимогу заявлених позовів — поновити в відношенні інвалідів ЧАЕС гарантії частини 3 статті 22 Конституції України, яка визначає:

«При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Більше того, в жодному рішенні суддів першої інстанції абсолютно відсутній навіть спогад про статтю 22 Конституції України – нібито вона взагалі відсутня в Конституції України! При цьому суди в преамбулі вказують, що інвалід звернувся до суду з вимогою захистити його конституційне право на соціальний захист з урахуванням наданих частиною 3 статті 22 Конституції України гарантій що це реалізоване інвалідом ЧАЕС  право не буде в подальшому звужене при змінах в чинному законодавстві, а далі … йде аналіз постанов 745 та 1210 й судді встановлюють, що відповідно до цих постанов КМУ у інвалідів ЧАЕС відсутнє право на отримання пенсій в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності.

Все це надає право стверджувати, що в українських суддів або повністю відсутня юридична освіта, і вони взагалі не знають про наявність в Конституції України 22 статті, або ж вони апріорі не збираються виконувати вимоги Конституції України, рахуючи її за непотріб…

Київський апеляційний адміністративний суд в рамках програми вже розглянув 6 апеляційних скарг, не знайшовши порушень в діях суддів першої інстанції.

І знову про головну позовну вимогу – ані строчки. Судді цього апеляційного суду, знову або не знають про наявність Конституції України, або рахують, що в відношенні інвалідів ЧАЕС Конституція не діє.

Всі ці рішення судів (а вони на вимогу Центру прийняті в скороченому провадженні), надають нам право звернутися до Конституційного Суду України з вимогою вирішити питання про порушення в відношенні конкретного інваліда ЧАЕС конституційних гарантій наданих ч. 3 статті 22 Конституції України.

Відповідні заяви будуть не пізніше 21 грудня 2016 року надані до канцелярії Конституційного суду України. Одночасно до Європейського суду з прав людини будуть направлені заяви про порушення права інвалідів ЧАЕС на справедливий суд (стаття 6.1 Конвенції).

Одночасно Центр Віктимізації Чорнобильської катастрофи сповіщає, що правозахисники центру не ведуть індивідуального прийому, не займаються індивідуальним супроводом в судах і так далі … Вся робота проводиться безкоштовно і виключно в інтересах усіх інвалідів ЧАЕС в цілому.

Ми взяли зобов’язання публікувати зразки заяв до УПФ, до суду, типові апеляційні скарги виключно для довідки.

Станом на сьогодення питання про включення до Програми груп інвалідів ЧАЕС вирішують в рамках статутних завдань ВОВЧ України виключно Голова організації, Проскурін Володимир Станіславович, та його заступник – Гайдак Віктор Васильович.

Надаємо зразки звернення до УПФ, позову до суду, апеляційної скарги.

Заява до УПФ

До  УПФ ________________

Заявник:

Іванко Іван Іванович

вул. Іванківська, буд. 1, кв. 1; м. Іванківка, 11111;

тел.: 111111111; e-mail: не має,

інвалід І групи ЧАЕС

Я, Іванко Іван Іванович, є інвалідом ЧАЕС І групи.

11.11.1111 я отримав експертний висновок № 1, який встановив зв’язок моїх захворювань, які привели до втрати працездатності, з дією іонізуючого випромінювання під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Діючим на той час законодавством України були встановлені державні гарантії призначення та виплати мені як інваліду ЧАЕС, в якості відшкодування шкоди здоров’ю, втрати професійної працездатності, державних пенсій в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності.

Це моє конституційне право, відповідно до статті 46 Конституції України і я його реалізував, шляхом подання до УПФ заяви про призначення державної пенсії.

Відповідно до імперативу частини 3 статті 22 Конституції України, цей розмір не може бути зменшений в подальшому ні при яких змінах в законодавстві України.

Але станом на сьогодення УПФ нараховує та сплачує належні мені пенсії в розмірах, значно менших, ніж це визначено статтями 22 та 46 Конституції України.

Я рахую такі дії посадових осіб УПФ протиправними, такими, що порушують основи державного ладу України, визначені статтями 22 та 46 Конституції України, та

ВИМАГАЮ:

негайно поновити мої конституційні права визначені статтями 22 та 46 Конституції України, для чого здійснити перерахунок належної мені державної пенсії як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності, та здійснити всі передбачені законодавством України міри для того, щоб я своєчасно і в повному розмірі отримував належну мені державну пенсію, як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи,  в розмірі визначеному редакцією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон 796-ХІІ) на час виникнення у мене права на державну пенсію як інваліда ЧАЕС.

Іванко І. І.                  11.11.1111 року

До Іванківського районного суду Іванківської області

Позивач:

Іванко Іван Іванович

вул. Іванківська, буд. 1, кв. 1; м. Іванківка, 11111;

тел.: 111111111; e-mail: не має,

інвалід І групи ЧАЕС (звільнений від сплати держмита)

Відповідач:        УПФ

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

Я, Іванко Іван Іванович, є інвалідом ЧАЕС І групи.

11.11.1111 року я отримав експертний висновок № 1, який встановив зв’язок моїх захворювань, які привели до втрати працездатності, з дією іонізуючого випромінювання під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Діючим на той час законодавством України були встановлені державні гарантії призначення та виплати мені як інваліду ЧАЕС, в якості відшкодування шкоди здоров’ю, втрати професійної працездатності, державних пенсій в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності.

Це моє конституційне право, відповідно до статті 46 Конституції України, і я його реалізував шляхом подання до УПФ заяви про призначення державної пенсії.

Відповідно до імперативу частини 3 статті 22 Конституції України, цей розмір не може бути зменшений в подальшому ні при яких змінах в законодавстві України.

Але станом на сьогодення УПФ нараховує та сплачує належні мені пенсії в розмірах, значно менших, ніж це визначено статтями 22 та 46 Конституції України.

Так як я вважаю такі дії посадових осіб УПФ протиправними, такими, що порушують основи державного ладу України, визначені статтями 22 та 46 Конституції України, то я 11.11.1111 року звернувся до УПФ з вимогою негайно поновити мої конституційні права визначені статтями 22 та 46 Конституції України, для чого здійснити перерахунок належної мені державної пенсії як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи  в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності, та здійснити всі передбачені законодавством України заходи для того, щоб я своєчасно і в повному розмірі отримував належну мені державну пенсію, як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі визначеному редакцією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон 796-ХІІ) на час виникнення у мене права на державну пенсію як інваліда ЧАЕС.

22.22.2222 року я отримав від відповідача немотивовану відмову.

Ця відмова є свідомим порушенням з боку відповідача в відношенні мене вимог статей 22 та 46 Конституції України, якими він відповідно до п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах  (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486) зобов’язаний керуватися у своїй діяльності, а також підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок державного бюджету України, тому я, відповідно до статті 55 Конституції України вимушений звернутися до суду за захистом моїх конституційних прав, визначених статтями 22 та 46 Конституції України.

Так частина 3 статті 22 Конституції України гарантує мені, що мої існуючі права на отримання від держави за рахунок державного бюджету державних пенсій в розмірі не меншому ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком, визначені статтями 49-54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть бути звужені, скасовані або обмежені при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Є чисельні рішення Конституційного Суду України (наприклад висновки суду від 22 вересня 2005 року по справі № 5-рп/2005, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, справа про соціальні гарантії громадян, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року), в яких чітко визначено:

«5. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних норм Кодексу, виходить з такого.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена» (№ 5-рп/2005).

На підставі всього вищенаведеного,

ПРОШУ  СУД:

1. Визнати протиправним порушення з боку УПФ в відношенні мене вимог статей 22 та 46 Конституції України, якими він відповідно до п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах  (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486) зобов’язаний керуватися у своїй діяльності, а також підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок державного бюджету України.

2. Зобов’язати УПФ негайно поновити мої конституційні права, визначені статтями 22 та 46 Конституції України, отримувати державні пенсії як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи  в розмірі не меншому ніж 10 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 100 % втрати професійної працездатності, для чого зобов’язати відповідача негайно здійсніти відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій за рахунок державного бюджету України.

3. З урахуванням факту, що державні пенсії як інваліду ЧАЕС є єдиним джерелом фінансування мого харчування, лікування та життя, фізичної неможливості отримувати інші доходи, прошу допустити негайне виконання судового рішення в цілому, а також розгляд цього позову в скороченому провадженні.

Додатки: Копія позовної заяви для відповідача, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 2 екз., копія довідки МСЕК – 2 екз., копія експертного висновку – 2 екз., копія відповіді відповідача – 2 екз.

Іванко І. І.                  11.11.1111 року

До  Іванківського апеляційного адміністративного суду

                                                      У справі № 111/1111/16-а

Позивач:

Іванко Іван Іванович

Вул. Іванківська, буд. 1, кв. 1; м. Іванківка, 11111;

тел.: 111111111; e-mail: не має,

інвалід І групи ЧАЕС

(звільнений від сплати держмита)

Відповідач:          УПФ

АПЕЛЯЦІЙНА  СКАРГА

11.11.2016 року суддя Іванківського районного суду Іванківської області Суддя, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Іванківського районного суду Іванківської області адміністративну справу за адміністративним позовом Іванко Івана Івановича до Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, постановив:

У задоволенні адміністративного позову Іванко Івана Івановича до УПФ про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Ця постанова суду порушує принцип законності, визначений статтею 9 КАС України та вимогу про офіційне з’ясування всіх обставин у справі, визначену статтею 11 КАС України, що відповідно до п.п. 1 та 3 статті 202 КАС України є підставою для скасування цієї постанови та ухвалення нового рішення.

Так вирішуючи справу по суті, судом повністю проігноровані позовні вимоги про порушення відповідачем вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів скасовувати або звужувати конституційні права інваліда ЧАЕС та війни Іванко Івана Івановича на соціальний захист, що включає право на забезпечення його у разі часткової втрати працездатності, визначені статтею 46 Конституції України, що привело до порушення судом принципу законності – так при наявності статті 22 Конституції України, яка регулює спірні правовідносини, суд застосував правові нормативні акти, які мають нищу юридичну силу.

Одночасно суд, вказавши в описовій частині на заявлене позивачем порушення вимог статті 22 Конституції України, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині не дослідив цього питання, чим допустив неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі всього вищенаведеного, статей 198 та 202 КАС України,

ПРОШУ  СУД:

1. Скасувати постанову Іванківського районного суду Іванківської області від 11.11.2016 року по справі № 111/11111/16-а за адміністративним позовом Іванко Івана Івановича до УПФ про визнання порушення статей 22 та 46 Конституції України неправомірним та про зобов’язання вчинити певні дії.

2. Прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3. Вжити заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи у зв’язку з тим, що позивач є інвалідом ЧАЕС та війни ІІ-ої групи з захворюваннями по радіаційному типу (експертний висновок надано суду 1 — ої інстанції) і реальний стан його забезпечення ліками, повноцінним харчуванням, внаслідок антиконституційних дій відповідача, створює значний ризик для самого життя інваліда.

Додаток: Копія апеляційної скарги для відповідача.

грудня  2016 року        __________________ Іванко І.І.

Заступник Голови Правління ВГО «Всеукраїнське
об’єднання ветеранів Чорнобиля»                             В.Гайдак

джерело