Закон прийнято з техніко-юридичними правками профільного комітету. Проект Закону зареєстровано за №2093.
Закон УкраЇни
Про
внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний
захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо зон радіоактивно забруднених територій)
Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Закону України «Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), такі зміни:
1. Доповнити статтею 2 такого
змісту:
«Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Такими зонами є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, на основі експертних висновків.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади».
2. Пункт 3 частини 1 статті 11
викласти в такій редакції:
«3) особи,
які постійно проживають (проживали) або постійно працюють (працювали) чи
постійно навчаються (навчалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та
гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня
1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного
(обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого
добровільного відселення - не менше трьох років».
3. Пункт 4 частини 1 статті 11
викласти в такій редакції:
«4) особи,
які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на
території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за
станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у
цій зоні не менше чотирьох років».
4. Абзац 8 пункту 3 частини 1
статті 14 викласти в такій редакції:
«постійно
проживають (проживали) або постійно працюють (працювали) чи постійно навчаються
(навчалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного
відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або
відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового)
відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення
- не менше трьох років, - категорія 3».
5. Пункт 4 частини 1 статті 14
викласти в такій редакції:
«4) особи, які постійно проживали
або постійно працювали чи постійно навчалися на території зони посиленого
радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року
прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох
років, - категорія 4».
6. Пункт 11 частини 1 статті 30 викласти
в такій редакції:
«11)
безплатне харчування потерпілих учнів середніх загальноосвітніх шкіл,
професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів
(училищ), а також дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні,
коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується
грошова компенсація у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».
7. Абзац 1 частини 3 статті 30
викласти в такій редакції:
«Дітям,
зазначеним у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов'язану з
Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 2, 4, 11 частини
першої цієї статті, а також надаються такі компенсації та пільги:».
8. Частину 3 статті 30
доповнити пунктом 12 такого змісту:
«12) повне
державне забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старше 8 років) шляхом
безплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах
і надання щомісячної грошової допомоги, розмір якої визначається Кабінетом
Міністрів України».
ІІ. Прикінцеві
положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного
за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України
у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Голова
Верховної Ради
України
до проекту
Закону України
«Про внесення
змін до Закону України «Про статус і соціальний
захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо
зон радіоактивно забруднених територій)
1.
Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
28 грудня 2014 року Закон України
№ 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили
чинність, деяких законодавчих актів України» вніс зміни до статті 2 Закону України
"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради Української
РСР, 1991 р., № 16, ст. 198; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13,
ст. 177; 2014 р., № 22, ст. 816):, якими ліквідовано поняття зона посиленого
радіоекологічного контролю.
Законом № 76-VIII також внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами). Ці зміни призвели до втрати потерпілими громадянами значної частини пільг, компенсацій та прав. Особливо це стосується громадян віднесених до четвертої категорії, адже скористатися своїми правами вони можуть лише при проживанні на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Це ж стосується і дітей. Разом це сотні тисяч потерпілих громадян, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частина третя cтатті 65 цього Закону зазначає, що «Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.»
Отже у громадян статус є, а скористатися
правами визначеними Законом неможливо.
2.
Цілі та завдання прийняття законопроекту
Проект Закону розроблено з метою
усунення суперечностей між окремими статтями Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" та
створення умов для реалізації прав громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Досягнути цієї мети
можливо при внесення змін до окремих статей Закону.
3.
Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Згідно положень законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» запропоновані уточнюючі зміни до статей 2, 11, 14, 30. Ці зміни дозволять особам, які мають статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуватися пільгами, встановленими цим Законом.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
5.
Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація цього проекту Закону
не потребує додаткових витрат коштів з Державного бюджету України.
6.
Прогноз соціальних та інших наслідків прийняття законопроекту
Прийняття на основі Законопроекту
відповідного закону матиме такі наслідки:
створення умов для реалізації конституційного права громадян на
користування своїми правами;
забезпечення для потерпілих громадян, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи реального соціального захисту;
зняття соціальної напруги на
територіях віднесених до колишньої зони посиленого радіоекологічного контролю.
Народний
депутат України О.О.
Марченко
(посв.
№ 294)
