Згідно офіційної статистики, яка базує свої дані на даних останнього
перепису населення 2001 року, народжуваність упала вдвічі. Молоді українці
працюють де завгодно в світі, але не дома. Вся промисловість знищена. Четвертий
рік іде війна?! і кінця-краю їй не видно.
Все це так, але Україна ще існує, і поки вона ще існує, потрібно її
рятувати. І навряд чи починати потрібно з пенсійної реформи.
Для тих хто не розуміє – кажу прямо – запропонована керівництвом країни
пенсійна реформа може тільки продовжити агонію державності, а ніяк не призвести
до процвітання.
Це з приводу пенсійної реформи, тепер подивимось на проблеми з пенсіями
потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Є цілком зрозумілим, що не може бути єдиного підходу до пенсійного
забезпечення ліквідаторів аварії, професійних атомщиків та потерпілих, які
працювали в забрудненій радіацією місцевості.
В найгіршому стані з пенсійним забезпеченням знаходяться солдати строкової
служби, яких в 1986 році кинули на підсобні роботи з ліквідації аварії в зоні
відчуження – радіації вони хапнули не менше партизанів, а пенсії отримують
виключно в мінімальному розмірі. Декілька в кращому стані «партизани» - за ними
на підприємствах залишався заробіток і командування військових видавало якісь
довідки, згідно яких була проведена часткова оплата за роботу в зоні.
В дуже невизначеному стані перебувають відряджені – більшій частині з них
виплатили тільки копійки, бо на підприємствах, які не мали прямого відношення
до Середьмашу СРСР були взагалі відсутні нормативи оплати праці в умовах
радіаційного переопромінювання. В той же час відряджені системи Середьмашу,
велике начальство з міністерств, відомств та главків, отримали виплати в
десятки тисяч рублів, які часто закидають нам ліквідаторам, стверджуючи, як нам
багато платили.
Але, головним питанням є той факт, що по відношенню до ліквідаторів аварії
на ЧАЕС застосовувати методи та принципи діючого станом на сьогодення в Україні
пенсійного законодавства є як мінімум неправомірним – так звані державні пенсії
ліквідаторів не мають ніякого відношення до соціального забезпечення.
На початку 90 років минулого століття ліквідаторів Чорнобильської
катастрофи привчили до думки, що їм
ніхто, в тому числі і держава, нічого не винен, а їх державні пенсії – скоріше
акт гуманізму, ніж компенсація чого б там не було.
Це незаконно, злочинно по своїй суті, бо законодавство Української РСР, як у
1986 році, так і станом на сьогодення, чітко відрізняє форс-мажорні випадки,
нещасний випадок на підприємстві та навмисне травмування працівника в корисних
цілях.
У першому випадку, коли людина отримала травму в результаті стихійного
лиха, пожежі, тощо, їй належить право тільки на соціальний захист. Соціальна
пенсія призначається в залежності від економічних можливостей суспільства,
рівня гуманності в країні.
Щомісячні виплати в разі нещасного випадку на виробництві, в якому не має
вини адміністрації, наприклад по дорозі на роботу, проводяться із спеціальних
фондів, вони є солідарними і рівень виплат напряму залежить від сплати всіми
працюючими спеціальних відрахувань. Якщо мешканці країни перестануть працювати,
то й виплачувати стане ні з чого.
І остання категорія – це працюючі, яким було заподіяно каліцтво або інше
ушкодження здоров'я внаслідок порушення вимог трудового законодавства.
В Цивільному кодексі Української РСР, який діяв у 1986 – 1990 роках,
відшкодуванню шкоди в разі ушкодження здоров'я присвячені статті 455 – 465.
Стаття 455 передбачає загальне правило, відповідно до якого: «В разі заподіяння
каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин,
відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток,
втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані
ушкодженням здоров'я».
Стаття 456 конкретизує відповідальність за ушкодження здоров'я громадянина,
яке пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків – «У разі заподіяння
громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням
ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду,
зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а
також виплатити потерпілому одноразову допомогу в установленому законом
порядку. При цьому пенсії та інші
доходи, одержувані працівником, не враховуються».
Особливо звертаю увагу, що
випадок нанесення шкоди солдатам строкової служби урегульовано статтею 461 ЦК
УРСР: «В разі ушкодження
здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню,
організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані
відшкодувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а
також шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності, в розмірі,
обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку)
відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше не передбачено
законом».
Тобто державні пенсії ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, будь то
солдати строкової служби, «партизани» чи відряджені, не мають ніякого
відношення до загальної солідарної пенсійної системи і повинні сплачуватися у всякому
випадку в розмірі не меншому ніж заробітна плата відповідної категорії
робітників і службовців станом на сьогодення.
Таким чином ми, Спілка організацій ліквідаторів України, стверджуємо, що
мінімальний розмір щомісячного відшкодування ліквідаторам Чорнобильської
катастрофи не може бути меншим ніж 16 мінімальних заробітних плат, і готові це
довести в любому суді світу. Але в Україні, станом на сьогодення, суд
відсутній, він узурпований покидьками, які нічого не хочуть робити, нічого не
знають і не хочуть знати.
Єдине
питання, чи підтримають ліквідатори Чорнобильської катастрофи законні та
справедливі вимоги, але це рішення кожен повинен прийняти сам за себе.
Віктор Гайдак
Комментариев нет:
Отправить комментарий