Чорнобильська трагедія
Чорнобильска трагедія
Чорнобильска трагедія
26 квiтня 1986 року о 1 годині 15 хвилині (перший незначних розрушень вибух ) та 1 годині 23 хвилині на ЧАЕС сталася подія, яка облетіла весь світ – техногенна аварія. У результатi теплового вибуху реактора четвертого енергоблоку було пошкоджено i розгерметизовано тепловидiляючi елементи, що мiстять ядерне паливо
.
Відбулося два надпотужних вибухи. Через проломи в будiвлi на територiю АЕС було викинуто велику кiлькiсть уламкiв конструкцiй, таблеток двоокису урану i шматкiв графiту в навколишнє середовище — 500 млн кюрi радiоактивних речовин. Еквiвалент потужностi вибуху дорiвнював 500 атомним бомбам, скинутих на Хiросiму.
Вже за 5 хвилин на місце події прибув черговий караул ВПЧ-2 з охорони АЕС, а о 1 го дині 35 хвилині – караул СВПЧ-6 м. Прип’яті на чолі з лейтенантами внутрішньої служби В.П. Правиком і В.Н. Кибенком. Вони першими організували гасіння пожежі. У цей час на даху машинного залу і приміщень допоміжних служб виникло близько 30 загорянь.
О 4 годині 40 хвилин на місце аварії прибув начальник ВПЧ-2 майор внутрішньої служби Л.П. Телятніков, який знаходився у відпустці . Всі пожежні роботи довелося виконувати на висоті від 30 до 60 метрів.
Слід зазначити ,що директор атомної станції Брюханов Віктор Петрович не надав дозвіл тушити пожежу так, як на його думку це могло привести до гірших наслідків, по місту випаровування радіактивного пару реакції із водою ,а потім були змушені проривати тунель для відкачування води так, як значна її кількість могла привести до водородного взриву.
До прибуття о 3 годині 22 хвилини оперативної групи УПО УВС Київської області В.П. Правик і В.Н. Кибенок, особовий склад караулів, які вони очолювали, отримали значну дозу випромінювання і були відправлені в лікарню, о 5 годині ранку туди ж відправили і Л.П. Телятнікова.
О 4 годині 15 хвилині на місце пожежі прибули начальник УВС Київської області генерал- майор міліції В.М. Корнійчук, його заступник полковник міліції В.І. Володін, заступник начальника УПО МВС УРСР полковник внутрішньої служ- би В.М. Гурін. Прийнятими заходами о 4 годині 50 хвилин 26 квітня пожежу у споміжних приміщеннях вдалося локалізувати, а о 6 годині 35 хвилині – повністю ліквідувати. Безпосередньо в її гасінні було зайнято 19 одиниць пожежної техніки і 65 пожежних. Отримавши повідомлення про аварію Прип’ятським МВВС в місті патрульними нарядами міліції було забезпечено громадський порядок, перекриті дороги і підступи до АЕС.
Через 7-8 години до міськвідділу прибули 72 працівники міліції Поліського, Чорнобильського та Іванківського РВВС. Протягом 26 квітня в місто прибули також 418 осіб із підрозділів УВС Київської області.
Приймали участь у забезпеченні громадського порядку в 1986-1987 роках і працівники Фастівського МВ, а на даний час ветерани органів внутрішніх справ : Артемчук Володимир Григорович, Головко Павло Степанович (помер), Нікулін Анатолій Демянович (помер), Зінченко Василь Олександрович, Кощій Григорій Миколайович, Кушнарьов Олександр Іванович, Миронов Яков Онисимович, Орловський Едуард Андрійович (помер), Орловський Петро Миколайович, Олексієнко Леонід Миколайович, Самойленко Володимир Сергійович,Ступак Володимир Миколайович (помер) Коптелов Олександр Володимирович, Лось Володимир Вікторович, Степанець Петро Павлович, Юхименко Анатолій Анатолійович (помер), Якушевський Алік Марянович та інші.
До 6 години 26 квітня оперативна група МВС УРСР розробила схему охорони громадського порядку в м. Прип’яті і на підступах до ЧАЕС. Станом на 12 годину 27 квітня в ліквідації аварії взяли участь 1185 співробітників міліції (МВС – 86, УВС Київської області – 499, УВС м. Києва – 300, КВШ МВС СРСР – 300), пожежних – 99, військових внутрішніх військ – 850.
З 26 квітня в м. Прип’яті почала працювати Урядова Комісія, яку очолив заступник Голови Ради Міністрів СРСР Б.Є. Щербина. Комісія організувала роботу щодо ліквідації аварії на ЧАЕС.
У співробітників, які працювали в зоні радіоактивного забруднення, втричі зросла кількість онкологічних захворювань, в 1,5-2 рази – захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та ендокринної систем, травматизм.
Загалом за мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 742 працівники органів внутрішніх справ та військовослужбовці внутрішніх військ МВС України удостоєні державних нагород СРСР та України. Троє пожежних удостоєні звання Героя Радянського Союзу: В.П. Правик, В.Н. Кибенок, Л.П. Телятніков (2 з них посмертно), 4 пожежних – звання Героя України: Н.В. Ващук, В.І. Ігнатенко, Н.І. Титенок, В.І. Тишура (посмертно). Серед працівники органів внутрішніх справ є жителі м. Фастова: полковник міліції у запасі П.М.Орловський виконував службові обовязки в Чорнобильській зоні з 06.05.1986 по 15.05.1986, отримав дозу опромінення 25,8 бер. За заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України від 20.04.2015 №576 та полковник міліції у запасі Е.Г.Качалов на той час начальник підрозділу Припятського МВ виконував службові обовязки в м.Припять з 26 .04.1986 по 22.07.1986, отримав дозу опромінення 121,9 бер. Нагороджений державною нагородою - медалью Указом Президіума Верховної Ради УРСР від 09 жовтня 1986 року № 067370 «За відмінну службу по охороні громадського порядку».
Як проходила евакуація населення зі спогаду начальника 4-го сектору м.Припять по евакуації населення , начальника підрозділу Припятьського МВ полковника міліції у запасі Качалова Едуарда Григоровича :
Місто Прип’ять розташоване в 2-х кілометрах на північний-захід від Чорнобильської АЕС. Така близькість обумовила сумну долю міста після аварії на ЧАЕС. Ця катастрофа поставила населення міста перед необхідністю термінової евакуації і переселення жителів.
Як стверджують деякі джерела, радіаційний контроль у місті Прип’ять був встановлений вже в середині дня 26 квітня.
До вечера 26 квітня рівні радіації різко виросли та в окремих місцях досягли сотень мілірентген на годину. В зв’язку з цим було прийнято рішення до підготовки мешканців міста до евакуації
Впродовж ночі з 26 на 27 квітня та вранці 27 квітня з Києва та інших прилеглих міст прибуло 1200 автобусів та три залізничних потяги. Також були визначені райони та населені пункти (більше 50) для розміщення евакуйованого населення. Був розроблений тимчасовий порядок поведінки та методи розселення та сформовані спеціальні групи для вирішення гострих питань, що виникали під час процедури евакуації. Вранці 27 квітня, після аналізу стану справ, Урядова комісія призначила початок евакуації о 14 годині цього ж дня.
Після спеціальної об’яви в 14 годин 27 квітня до всіх під’їздів домів міста було подано автобуси та спеціально обладнані автомашини. Евакуації було проведено за 2,5-3 години. Всього з міста Прип’ять та прилеглої до нього станції Янів, було евакуйовано близько 52 000 чоловік.
В перші дні після аварії після аварії була також евакуйоване населення з ближньої зони (10-ти кілометрової) ЧАЕС.
Потрібно відмітити, що водії, які приймали участь в перевезені евакуйованих мешканців, знаходились більше 12 годин на сильно забруднених територіях і також зазнали опромінення в значних дозах.
Вже за 5 хвилин на місце події прибув черговий караул ВПЧ-2 з охорони АЕС, а о 1 го дині 35 хвилині – караул СВПЧ-6 м. Прип’яті на чолі з лейтенантами внутрішньої служби В.П. Правиком і В.Н. Кибенком. Вони першими організували гасіння пожежі. У цей час на даху машинного залу і приміщень допоміжних служб виникло близько 30 загорянь.
О 4 годині 40 хвилин на місце аварії прибув начальник ВПЧ-2 майор внутрішньої служби Л.П. Телятніков, який знаходився у відпустці . Всі пожежні роботи довелося виконувати на висоті від 30 до 60 метрів.
Слід зазначити ,що директор атомної станції Брюханов Віктор Петрович не надав дозвіл тушити пожежу так, як на його думку це могло привести до гірших наслідків, по місту випаровування радіактивного пару реакції із водою ,а потім були змушені проривати тунель для відкачування води так, як значна її кількість могла привести до водородного взриву.
До прибуття о 3 годині 22 хвилини оперативної групи УПО УВС Київської області В.П. Правик і В.Н. Кибенок, особовий склад караулів, які вони очолювали, отримали значну дозу випромінювання і були відправлені в лікарню, о 5 годині ранку туди ж відправили і Л.П. Телятнікова.
О 4 годині 15 хвилині на місце пожежі прибули начальник УВС Київської області генерал- майор міліції В.М. Корнійчук, його заступник полковник міліції В.І. Володін, заступник начальника УПО МВС УРСР полковник внутрішньої служ- би В.М. Гурін. Прийнятими заходами о 4 годині 50 хвилин 26 квітня пожежу у споміжних приміщеннях вдалося локалізувати, а о 6 годині 35 хвилині – повністю ліквідувати. Безпосередньо в її гасінні було зайнято 19 одиниць пожежної техніки і 65 пожежних. Отримавши повідомлення про аварію Прип’ятським МВВС в місті патрульними нарядами міліції було забезпечено громадський порядок, перекриті дороги і підступи до АЕС.
Через 7-8 години до міськвідділу прибули 72 працівники міліції Поліського, Чорнобильського та Іванківського РВВС. Протягом 26 квітня в місто прибули також 418 осіб із підрозділів УВС Київської області.
Приймали участь у забезпеченні громадського порядку в 1986-1987 роках і працівники Фастівського МВ, а на даний час ветерани органів внутрішніх справ : Артемчук Володимир Григорович, Головко Павло Степанович (помер), Нікулін Анатолій Демянович (помер), Зінченко Василь Олександрович, Кощій Григорій Миколайович, Кушнарьов Олександр Іванович, Миронов Яков Онисимович, Орловський Едуард Андрійович (помер), Орловський Петро Миколайович, Олексієнко Леонід Миколайович, Самойленко Володимир Сергійович,Ступак Володимир Миколайович (помер) Коптелов Олександр Володимирович, Лось Володимир Вікторович, Степанець Петро Павлович, Юхименко Анатолій Анатолійович (помер), Якушевський Алік Марянович та інші.
До 6 години 26 квітня оперативна група МВС УРСР розробила схему охорони громадського порядку в м. Прип’яті і на підступах до ЧАЕС. Станом на 12 годину 27 квітня в ліквідації аварії взяли участь 1185 співробітників міліції (МВС – 86, УВС Київської області – 499, УВС м. Києва – 300, КВШ МВС СРСР – 300), пожежних – 99, військових внутрішніх військ – 850.
З 26 квітня в м. Прип’яті почала працювати Урядова Комісія, яку очолив заступник Голови Ради Міністрів СРСР Б.Є. Щербина. Комісія організувала роботу щодо ліквідації аварії на ЧАЕС.
У співробітників, які працювали в зоні радіоактивного забруднення, втричі зросла кількість онкологічних захворювань, в 1,5-2 рази – захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та ендокринної систем, травматизм.
Загалом за мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 742 працівники органів внутрішніх справ та військовослужбовці внутрішніх військ МВС України удостоєні державних нагород СРСР та України. Троє пожежних удостоєні звання Героя Радянського Союзу: В.П. Правик, В.Н. Кибенок, Л.П. Телятніков (2 з них посмертно), 4 пожежних – звання Героя України: Н.В. Ващук, В.І. Ігнатенко, Н.І. Титенок, В.І. Тишура (посмертно). Серед працівники органів внутрішніх справ є жителі м. Фастова: полковник міліції у запасі П.М.Орловський виконував службові обовязки в Чорнобильській зоні з 06.05.1986 по 15.05.1986, отримав дозу опромінення 25,8 бер. За заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України від 20.04.2015 №576 та полковник міліції у запасі Е.Г.Качалов на той час начальник підрозділу Припятського МВ виконував службові обовязки в м.Припять з 26 .04.1986 по 22.07.1986, отримав дозу опромінення 121,9 бер. Нагороджений державною нагородою - медалью Указом Президіума Верховної Ради УРСР від 09 жовтня 1986 року № 067370 «За відмінну службу по охороні громадського порядку».
Як проходила евакуація населення зі спогаду начальника 4-го сектору м.Припять по евакуації населення , начальника підрозділу Припятьського МВ полковника міліції у запасі Качалова Едуарда Григоровича :
Місто Прип’ять розташоване в 2-х кілометрах на північний-захід від Чорнобильської АЕС. Така близькість обумовила сумну долю міста після аварії на ЧАЕС. Ця катастрофа поставила населення міста перед необхідністю термінової евакуації і переселення жителів.
Як стверджують деякі джерела, радіаційний контроль у місті Прип’ять був встановлений вже в середині дня 26 квітня.
До вечера 26 квітня рівні радіації різко виросли та в окремих місцях досягли сотень мілірентген на годину. В зв’язку з цим було прийнято рішення до підготовки мешканців міста до евакуації
Впродовж ночі з 26 на 27 квітня та вранці 27 квітня з Києва та інших прилеглих міст прибуло 1200 автобусів та три залізничних потяги. Також були визначені райони та населені пункти (більше 50) для розміщення евакуйованого населення. Був розроблений тимчасовий порядок поведінки та методи розселення та сформовані спеціальні групи для вирішення гострих питань, що виникали під час процедури евакуації. Вранці 27 квітня, після аналізу стану справ, Урядова комісія призначила початок евакуації о 14 годині цього ж дня.
Після спеціальної об’яви в 14 годин 27 квітня до всіх під’їздів домів міста було подано автобуси та спеціально обладнані автомашини. Евакуації було проведено за 2,5-3 години. Всього з міста Прип’ять та прилеглої до нього станції Янів, було евакуйовано близько 52 000 чоловік.
В перші дні після аварії після аварії була також евакуйоване населення з ближньої зони (10-ти кілометрової) ЧАЕС.
Потрібно відмітити, що водії, які приймали участь в перевезені евакуйованих мешканців, знаходились більше 12 годин на сильно забруднених територіях і також зазнали опромінення в значних дозах.
- У мирний час - це страшне явище. Напередодні 52-тисячне місто жило своїм життям: повинні були грати весілля, у скверах сиділи молоді батьки з колясками, діти грали в пісочницях, 1 травня повинен був відкритися парк атракціонів. Знаєте, нас завжди вчили воювати з якимось умовним ворогом. Запевняли, що така аварія може статися де завгодно, тільки не в СРСР. Ставили у приклад ядерну катастрофу в американському Тримал-Айленді. Ми проводили навчання з цивільної оборони, але коли «мирний атом» увійшов у наші будинки, ми виявилися беззахисними. Щоб евакуювати Прип'ять, було задіяно величезну кількість транспорту для перевезення людей. До кожного під'їзду прямували 1-2 автобуси, і працівники міліції, починаючи з останнього поверху, обходили всі квартири і повідомляли про евакуацію. Вивезення людей із забрудненого міста здійснили в найкоротші терміни. Це колосально важка - та що там! - страшна робота.
- Ми отримали команду говорити, що люди повинні брати з собою лише документи, гроші і запас їжі на три дні. Потім реактор, мовляв, буде зупинено, і люди повернуться додому. Міліція забезпечить громадський порядок у місті і збереження майна в залишених квартирах.
- Багато іноземців дивуються, дізнавшись, що ще живі ті люди, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На зустрічах з такими людьми, особливо після трагедії на Фукусімі, за кордоном яблуку ніде впасти. Ви берете участь у подібних заходах?
- Як не прикро це говорити, але зараз про ліквідацію наслідків на Чорнобильській АЕС розповідають здебільшого ті, хто роздавав вказівки телефоном. А про людей, які понад чотири місяці залишалися в радіаційно-забрудненій Прип'яті, просто забули. Залишили і прип'ятських переселенців. Смішно сказати: максимальне дозовое випромінювання, яке отримали жителі того ж Тримал-Айленда в США сімома роками раніше Чорнобильської катастрофи, було в 200 разів менше того, яке отримали жителі Прип'яті. Але на відміну від наших, американцям виплатили такі компенсації, що більшість із них дотепер дозволяють собі не працювати. А ліквідаторам, які залишилися в живих, тепер доводиться працювати на ліки. До глибини душі чіпляє ще одне: після першої перереєстрації ліквідаторів, їх виявилося вдвічі більше, ніж тих, хто ціною свого здоров'я боровся з мирним атомом й охороняв майно в місті від мародерів.
- Ми отримали команду говорити, що люди повинні брати з собою лише документи, гроші і запас їжі на три дні. Потім реактор, мовляв, буде зупинено, і люди повернуться додому. Міліція забезпечить громадський порядок у місті і збереження майна в залишених квартирах.
- Багато іноземців дивуються, дізнавшись, що ще живі ті люди, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На зустрічах з такими людьми, особливо після трагедії на Фукусімі, за кордоном яблуку ніде впасти. Ви берете участь у подібних заходах?
- Як не прикро це говорити, але зараз про ліквідацію наслідків на Чорнобильській АЕС розповідають здебільшого ті, хто роздавав вказівки телефоном. А про людей, які понад чотири місяці залишалися в радіаційно-забрудненій Прип'яті, просто забули. Залишили і прип'ятських переселенців. Смішно сказати: максимальне дозовое випромінювання, яке отримали жителі того ж Тримал-Айленда в США сімома роками раніше Чорнобильської катастрофи, було в 200 разів менше того, яке отримали жителі Прип'яті. Але на відміну від наших, американцям виплатили такі компенсації, що більшість із них дотепер дозволяють собі не працювати. А ліквідаторам, які залишилися в живих, тепер доводиться працювати на ліки. До глибини душі чіпляє ще одне: після першої перереєстрації ліквідаторів, їх виявилося вдвічі більше, ніж тих, хто ціною свого здоров'я боровся з мирним атомом й охороняв майно в місті від мародерів.
- Про масштаби катастрофи відразу стало відомо?
- Де там! Коли я проїздили на патрульній спец. автомашині із екіпажем міліціонерів на мосту почули перший незначний вибух і побачили пожежу на криші реактора, про що повідомили по радіостанції чергового по Припятському МВ Шевченка Я.М. На атомну станцію ми поїхали щоб уточнити що сталося і в цей час пролунав другий потужний вибух. Переїжджаючи залізничний міст на «підступах» до АЕС, ми потрапили в туман. Він був настільки густий, що навіть капота автомашини службового «Ераз » було не видно. Як потім виявилося, ми «подорожували» у випаровуваннях води, важких металів і радіоактивних речовин, які вивільнилися після вибуху. Під'їжджаючи до ЧАЕС, ми побачили, що пожежна станція абсолютно порожня. Диспетчер теж не знав, що дійсно сталося, але були задіяні всі пожежні машини. Варто сказати, що вже потім, після тривоги, стало відомо, що понад 50 працівників АЕС і пожежників, які відразу кинулися гасити, дістали надмірну дозу випромінювання. Ми із екіпажем працівників міліції зупинились на 30-метровій відстані від самої атомної станції. Те видовище змусило здригнутися: від четвертого енергоблоку сходила багряна заграва, а по стінках стікав бітум. Бачимо - одну людину на ношах до машини МСЧ занесли, іншого, третього ведуть під руки, він страшно кашляє, його рве... Фонове значення після аварії у м. Припять піднялося до позначки 300 мікрорентген на годину. Ось тут я й зрозумів, що вибух, який пролунав менше півгодини тому, - це катастрофа.
- Ваші дії після цього?
- Я був першим, хто доповів про катастрофу по лінії міліції черговому ГУ області , а потім через 5 хвилин зателефонував заступник начальника ГУ полковник міліції В.І. Володін , вислухавши про вибух на атомній станції, запитав обстановка серйозна- так йому відповів .
. Перше, прибувши начальник Припятського МВ Кучеренко В.А. дав команду перекрити 5 мікрорайонів міста. Частину особового складу було відправлено на забезпечення правопорядку, тому що передбачити, як відреагують мешканці, було неможливо. Також декілька працівників дорожньої та патрульної служб були відправлені на той залізничний міст з радіоактивним туманом. Іншого вибору просто не було - трагедія сталася з п'ятниці на суботу, а на вихідні на Прип'ять рибалити з'їжджалися не тільки з області та столиці, а навіть з Білорусі. Понад пiвтори доби 52-тисячне мiсто Прип’ять нiчого не знало про реальну небезпеку. Вранцi, наступного після аварії дня, мешканці міста пiшли на роботу, дiти – в школу, вiдпочиваючi – на рiчку Прип’ять.У засоби масової iнформацiї перше коротке повiдомлення вiд Ради Мiнiстрiв СРСР про аварiю на ЧАЕС надiйшло 27 квiтня.
За першi п’ять мiсяцiв Чорнобильської трагедiї дiстали значнi дози опромiнення 75 тис. осiб, якi брали участь у її лiквiдацiї. З них 1935 — одержали дозу понад 25 бер. З перших хвилин аварії активну участь брали безпосередньо в ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків працівники Припятського МВ, серед них майор міліції у запасі Борисов Андрій Олександрович отримав дозу опромінення 101 бер, полковник міліції у запасі Качалов Едуард Григорович отримав дозу опромінення 121,09 бер, молодший лейтенант міліції у запасі Завістовський Микола Іванович отримав дозу опромінення 99,09 бер, лейтенант міліції у запасі Ямковий Андрій Васильович отримав дозу опромінення 84 бер, які завдяки мужності, героїзмом не думали про нагороди, відзнаки, не ховалися за спини товаришів, навіть почасти не усвідомлюючи, на яку особисту небезпеку наражалися та не зважаючи на значну дозу опромінення відмовились від госпіталізації і не залишили службу, більше 6 місяців продовжували служити у м. Припять, за що нагороджені державними нагородами, потім продовжили свою службу в Фастівському МВ.
Загалом вiд аварiї на ЧАЕС постраждало близько 3,5 млн осiб, у тому числi майже 1,5 млн дітей. Першi портрети в чорних рамках вiдкрили рахунок першим втратам вiд смертоносної радiацiї. У першi днi аварiї вiд так званого мирного атому загинуло 30 чоловiк, у тому числi: двоє вiд обвалiв конструкцiй i опiкiв, решта 28 — вiд гострої променевої хвороби, 237 учасникiв з таким же дiагнозом було госпiталiзовано. Пiсля них – були тисячi.
Багато ліквідаторів із числа працівників органів внутрішніх справ , на превеликий жаль, вже відійшли у вічність. Їхні прізвища викарбовано на плитах Пам’яті, встановлених у першому в Україні Меморіальному комплексі “жертвам Чорнобильської катастрофи”, розташованому у ландшафтному парку на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської у місті Києві.
- Де там! Коли я проїздили на патрульній спец. автомашині із екіпажем міліціонерів на мосту почули перший незначний вибух і побачили пожежу на криші реактора, про що повідомили по радіостанції чергового по Припятському МВ Шевченка Я.М. На атомну станцію ми поїхали щоб уточнити що сталося і в цей час пролунав другий потужний вибух. Переїжджаючи залізничний міст на «підступах» до АЕС, ми потрапили в туман. Він був настільки густий, що навіть капота автомашини службового «Ераз » було не видно. Як потім виявилося, ми «подорожували» у випаровуваннях води, важких металів і радіоактивних речовин, які вивільнилися після вибуху. Під'їжджаючи до ЧАЕС, ми побачили, що пожежна станція абсолютно порожня. Диспетчер теж не знав, що дійсно сталося, але були задіяні всі пожежні машини. Варто сказати, що вже потім, після тривоги, стало відомо, що понад 50 працівників АЕС і пожежників, які відразу кинулися гасити, дістали надмірну дозу випромінювання. Ми із екіпажем працівників міліції зупинились на 30-метровій відстані від самої атомної станції. Те видовище змусило здригнутися: від четвертого енергоблоку сходила багряна заграва, а по стінках стікав бітум. Бачимо - одну людину на ношах до машини МСЧ занесли, іншого, третього ведуть під руки, він страшно кашляє, його рве... Фонове значення після аварії у м. Припять піднялося до позначки 300 мікрорентген на годину. Ось тут я й зрозумів, що вибух, який пролунав менше півгодини тому, - це катастрофа.
- Ваші дії після цього?
- Я був першим, хто доповів про катастрофу по лінії міліції черговому ГУ області , а потім через 5 хвилин зателефонував заступник начальника ГУ полковник міліції В.І. Володін , вислухавши про вибух на атомній станції, запитав обстановка серйозна- так йому відповів .
. Перше, прибувши начальник Припятського МВ Кучеренко В.А. дав команду перекрити 5 мікрорайонів міста. Частину особового складу було відправлено на забезпечення правопорядку, тому що передбачити, як відреагують мешканці, було неможливо. Також декілька працівників дорожньої та патрульної служб були відправлені на той залізничний міст з радіоактивним туманом. Іншого вибору просто не було - трагедія сталася з п'ятниці на суботу, а на вихідні на Прип'ять рибалити з'їжджалися не тільки з області та столиці, а навіть з Білорусі. Понад пiвтори доби 52-тисячне мiсто Прип’ять нiчого не знало про реальну небезпеку. Вранцi, наступного після аварії дня, мешканці міста пiшли на роботу, дiти – в школу, вiдпочиваючi – на рiчку Прип’ять.У засоби масової iнформацiї перше коротке повiдомлення вiд Ради Мiнiстрiв СРСР про аварiю на ЧАЕС надiйшло 27 квiтня.
За першi п’ять мiсяцiв Чорнобильської трагедiї дiстали значнi дози опромiнення 75 тис. осiб, якi брали участь у її лiквiдацiї. З них 1935 — одержали дозу понад 25 бер. З перших хвилин аварії активну участь брали безпосередньо в ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків працівники Припятського МВ, серед них майор міліції у запасі Борисов Андрій Олександрович отримав дозу опромінення 101 бер, полковник міліції у запасі Качалов Едуард Григорович отримав дозу опромінення 121,09 бер, молодший лейтенант міліції у запасі Завістовський Микола Іванович отримав дозу опромінення 99,09 бер, лейтенант міліції у запасі Ямковий Андрій Васильович отримав дозу опромінення 84 бер, які завдяки мужності, героїзмом не думали про нагороди, відзнаки, не ховалися за спини товаришів, навіть почасти не усвідомлюючи, на яку особисту небезпеку наражалися та не зважаючи на значну дозу опромінення відмовились від госпіталізації і не залишили службу, більше 6 місяців продовжували служити у м. Припять, за що нагороджені державними нагородами, потім продовжили свою службу в Фастівському МВ.
Загалом вiд аварiї на ЧАЕС постраждало близько 3,5 млн осiб, у тому числi майже 1,5 млн дітей. Першi портрети в чорних рамках вiдкрили рахунок першим втратам вiд смертоносної радiацiї. У першi днi аварiї вiд так званого мирного атому загинуло 30 чоловiк, у тому числi: двоє вiд обвалiв конструкцiй i опiкiв, решта 28 — вiд гострої променевої хвороби, 237 учасникiв з таким же дiагнозом було госпiталiзовано. Пiсля них – були тисячi.
Багато ліквідаторів із числа працівників органів внутрішніх справ , на превеликий жаль, вже відійшли у вічність. Їхні прізвища викарбовано на плитах Пам’яті, встановлених у першому в Україні Меморіальному комплексі “жертвам Чорнобильської катастрофи”, розташованому у ландшафтному парку на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської у місті Києві.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
житель на той час м.Припять
Е.Г.Качалов
Комментариев нет:
Отправить комментарий